✨️ 2 розділи "ПОЛОНЯНКА ХИЖАКА" на сайті! ✨️

Марк робить ковток кави, дивлячись на мене поверх чашки з виразом, який я вже почала подумки називати "фірмовим поглядом холоднокровного тирана".

— Ти завжди така балакуча зранку?

— Тільки коли мене викрадають, продають, знову викрадають і примушують спати в одному домі з чоловіком, який вважає себе моїм власником, — я нарешті пробую омлет, і, чорт забирай, він виявляється неймовірно смачним, що лише ще більше мене дратує, — Знаєш, це насправді неабияк стимулює красномовність.

— Радий, бачити твій ентузіазм.

— О, це ще не ентузіазм, — я вказую на нього виделкою, — Ось коли я дійсно розлючуся, повір, ти помітиш різницю.

Він мовчки продовжує пити каву, і ця його спокійна незворушність дратує мене до чортиків.

— До речі, — продовжую я, вирішивши не давати йому спокою, — Яка там процедура? Мені видадуть якийсь нашийник? Чи достатньо просто розписатися в журналі "власність Марка Вольського"?

— Алісо.

— Тому що якщо нашийник, то я б хотіла обговорити дизайн, — не вгамовуюся я, — Щось у стилі готики, можливо, зі шпильками. Хочу, щоб хоч трохи відповідало атмосфері цього похмурого маєтку.

Куточок його губ на мить смикається і я готова присягнутися, що це була майже усмішка, хоча він швидко ховає її за черговим ковтком кави.

— Ти закінчила?

— О, я тільки почала, — я хижо посміхаюся, — Скажи-но, хазяїне, а у власності є вихідні? Чи я мушу щодня прокидатися й дякувати за честь бути купленою?

— Можеш дякувати щоразу, коли захочеш, — спокійно відповідає він.

— Тоді не дочекаєшся.

— Не сумнівався.