— Я не мав у неї закохуватися. — За останні тижні я не влип у жоден скандал. Декілька брендів запропонували мені співпрацю. Було б доречно негайно розірвати цей шлюб, адже його головна мета виконана. Втім, вже пізно й основна умова порушена. Моя самовпевненість зіграла зі мною у злий жарт.

Кінець світу був би зараз простішим. Бо тоді мені не довелося б прокидатися щоранку поруч із жінкою, яку я люблю, і знати, що одного дня вона піде. Не через сварку. Не через образу. Не тому, що перестала мене кохати. А тому, що я сам обіцяв її відпустити.

— Ти давно все зрозумів? — Мені бракує духу, щоб глянути в очі Іллі. Я порушив слово, яке дав другу. Вперше.

— Давно, Гавриле. Ти ліг заради неї під шайбу. Востаннє ти робив таке… — Він вдає, що думає. Замислено дивиться в вікно, а тоді посміхається на всі 32. — Ніколи.

Це так безглуздо, бо я був чоловіком, який роками переконував усіх навколо, що стосунки не для мене. Я сміявся зі своїх членів команди, коли вони після ігор заводили розмови про стосунки, шлюб та дітей. А зараз я стою голий у ванній і думаю, чи сподобається її запах кокосового крему та моя укладка.

— Я знаю, як закинути шайбу за декілька секунд до кінця гри. Я знаю, як заговорити зуби журналістам, які впіймали мене з фанатками. Я знаю, як приготувати найсмачніший стейк, де купити плаття для кішки чи яке найкраще добриво для гортензій, але… Я поняття не маю, як кохати. Не існує ніякої інструкції чи рецепту?
 

Це продовження книги "Кохання в овертаймі". Якщо зацікавив уривок, то запрошую до прочитання роману за посиланням.