⚜️ Візуали до нового розділу "Небезпечна слабкість" ⚜️

❤️ ❤️ ❤️

Уривок:

На порозі стоїть кур'єр із величезним букетом жоржин — насичено-бордових, майже кольору вина, з тими пухнастими, багатошаровими пелюстками, які я завжди вважала найкрасивішими осінніми квітами. У другій руці він тримає паперовий пакет.

— Аліна Ковальська? — запитує кур'єр, звіряючись зі своїм телефоном.

— Так, це я.

— Це вам.

Він простягає мені і букет, і пакет, прощається і йде, а я залишаюся стояти на порозі, розгублена, приголомшена, тримаючи в руках оберемок квітів, що пахнуть осінню й чимось терпким, гірко-солодким.

Зачиняю двері, несу все на кухню, ставлю букет у вазу, а тоді зазираю в пакет. Стаканчик моєї улюбленої кави, ще теплої, і круасан, загорнутий у пергаментний папір. А поруч — маленька листівка.

Серце чомусь робить дивний поштовх. Відкриваю листівку. Всередині трохи недбалий почерк.

"Щоб не втекла зранку голодною. Хоча, здається, це вже занадто пізно радити. Ярик."

Застигаю, кілька секунд просто дивлюся на ці рядки, а потім тихо видихаю.

— Ідіот...