Кажуть, персонажі не сперечаються зі своїми авторами.

Кажуть багато дурниць.

Особливо люди, які ніколи не створювали Ліру.

- Нам треба поговорити.

Я повільно відірвала погляд від ноутбука.

- Мені вже не подобається цей тон.

- А мені не подобається половина рішень, які ти приймала щодо мого життя.

- Тільки половина? Я росту як авторка.

Ліра примружилася.

- Почнемо з головного. Чому я взагалі прокинулася барсом?

- А що не так із барсом?

- Я могла бути драконом.

- Могла.

- Феніксом.

- Теоретично.

- Демоницею!

- І позбавити Дезмора задоволення носитися з величезною пухнастою проблемою?

Вона завмерла.

- Я не була проблемою.

- Звісно.

- Я була незалежною магічною істотою.

- Яка спала в його ліжку.

- Там було зручно.

- Кусала його.

- Він заслуговував.

- Ревнувала.

- Я НЕ РЕВНУВАЛА.

Я мовчки усміхнулася.

- Прибери цей вираз обличчя.

- Я нічого не сказала.

- Оце й дратує найбільше.

Ліра схрестила руки на грудях і кілька секунд дивилася на мене так, ніби всерйоз обмірковувала можливість з'їсти власну авторку.

- До речі. Коли я нарешті зустрінуся з Анною?

- Навіщо?

- Нам є що обговорити.

- Боюся навіть питати.

- Тебе.

- А.

- Вона пережила те, що ти їй влаштувала. Я пережила те, що ти влаштувала мені. Думаю, нам час створити спілку постраждалих головних героїнь.

- Ви двоє ніколи не повинні зустрітися.

- Тепер я хочу цього ще більше.

Її погляд раптом ковзнув до мого ноутбука.

- А це що?

Я швидко прикрила екран.

- Нічого.

- У тебе ніколи не буває "нічого". У тебе або чергова психологічна травма, або новий чоловік із проблемами.

- Наклеп.

- Відкривай.

- Ліро…

- Там нова книга?

Мовчання.

Її очі підозріло загорілися.

- Нова дівчина?!

- Можливо.

- Нарешті!

- Чому ти так радієш?

- У нашій компанії буде поповнення. Ми з Анною вже не самі.

- Ви навіть ще не знайомі.

- Це деталі.

Вона нахилилася до екрана, намагаючись прочитати нотатки.

- "Дівчатам у Греймор не можна"…

Пауза.

- Мені вже подобається.

- Ти навіть не знаєш, про що книга.

- Назва буквально забороняє дівчатам кудись ходити. Значить, вона туди піде.

Я промовчала.

Ліра переможно всміхнулася.

- Я так і знала.

- Більше нічого не скажу.

- Хоч одне. Їй буде легше, ніж нам з Анною?

Я подивилася на свої нотатки.

Потім на Ліру.

Потім знову на нотатки.

- …

- MORANA.

- Ну… там буде академія.

- Це не відповідь.

- Буде багато хлопців.

- Це звучить ще гірше.

- І вона вміє за себе постояти.

Ліра задумалася.

- Добре. Тоді в неї хоча б є шанс.

Вона вже рушила до дверей, але на порозі обернулася:

- Передай їй одну пораду.

- Яку?

- Якщо авторка каже: "У мене для тебе є цікавий сюжетний поворот" - тікай.

- Я все чую.

- Саме на це я й розраховувала.

І ось так я дізналася, що мої героїні потроху створюють коаліцію проти мене.

А десь у нових нотатках одна дівчина ще навіть не здогадується, у що я збираюся її втягнути.

Схоже, скоро у світах MORANA стане на одну проблему більше.