Привітики ✋

Ясмінка таки дотисла Макарчика і отримала бажану "свободу". Але є декілька умов)

Оновлення розділу о 00:00

Уривок:

 

Демидів дістає тонку папку, обходить стіл, кладе її переді мною й відходить на кілька кроків.

— Читай.

Накриваю папку долонями і дивлюся на нього.

— Що це? Інформація про...

— Твоя свобода, — перебиває.

Теж чудово.

Відкриваю папку.

Перші кілька рядків читаю спокійно. Потім брови повзуть угору. А далі вже мене мало не заціплює від «правил».

— Це жарт?

Проходжу ще раз поглядом по буквах пункта-підпункта:

«З подругами зустрічатися лише в домі Демидіва Макара Юрійовича. Або в ресторані «The Velvet Knife»*

А розмови записувати не треба, що б він прослухав?

— Ні, Ясміно.

— Макар...

Проводжу пальцем по рядку.

— Я можу вільно виходити за територію твого дому.

Це до речі єдине що я можу робити «вільно».

— Так.

— Але попереджаю тебе. Постійно. Без винятків.

— Так.

— Не ходжу в місця, про які ти не знаєш.

— Так.

— Не сідаю в чужі машини. Не розмовляю з незнайомцями. І не приймаю ніяких дарунків.

— Так.

— Не залишаю телефон вимкненим.

— Так.

Підіймаю голову.

— У мене його нема.

— Буде.

Зціплюю зуби, щоб змовчати і беру інший акруш.

Сміх сам собою вилітає.

— Демидів, — сміюся. — Сорок п'ять пунктів. Ти це серйозно?

Підіймаю на нього очі і долоню бамкаю на листки.

— Ти тут свободу чи персональний тюремний договір написав?

На сторіночці інстаграм візуали публікуються трошки частіше ☺️

З любов'ю, Джулія Блеквуд ♥️