Ігор дивився на мене дуже відверто. Адже я добре знала цей погляд, я бачила той самий погляд, яким він дивився на мене багато років тому, коли ми тільки почали зустрічатися.

Ігор різко підняв очі до мого обличчя, коли зрозумів, що я помітила.

Я усміхнулася.Повільно і навмисно…. І поправила волосся.

Так, я дріб'язкова…Мені можна.

— Надивився?

— Не вигадуй.

— Я нічого не вигадую. Ти хвилину тому дивився мені в груди.

— Я дивився на сукню.

— Звичайно. Особливо на ту частину сукні, під якою груди.

— Господи, Анфісо...

— До речі, — втрутилася Аліна, і я відразу зрозуміла, що вона теж усе бачила, — не думаю, що тут є чим так пишатися.

Та скільки можна? Знову вона причипилась?

Я повернулася до неї.

— Ти знову про мої груди? Аліно, це вже починає бути підозрілим.

— Я про те, що відверта сукня ще не робить жінку сексуальною.

— Згодна. Добре, що в моєму випадку сукня лише допомагає.

— Упевненості тобі після розлучення точно додалося.

— Ага. Дивовижний побічний ефект від відсутності Ігоря в домі.

Вона підійшла ближче.

— Просто не кожній фігурі пасують настільки обтислі речі.

— А мені пасує.

— Це ти так вирішила?

— Ні, щойно по очах твого нареченого перевірила.

Ігор різко перевів погляд на мене. Аліна зблідла.

Здається тепер я влучила.

— Ти взагалі себе чуєш? — прошипіла вона.

— Чую. А ще я чудово бачу. Тобі, до речі, теж рекомендую іноді дивитися не на мене, а на Ігоря. Багато нового дізнаєшся.

— Ігор просто здивувався, бо ти зазвичай так не виглядаєш.

— А-а-а. Тобто дивився.

— Не перекручуй мої слова.

— Я навіть не встигла. Ти сама чудово впоралася.

Аліна стиснула губи. Я вже збиралася піти, але вона не витримала:

— Знаєш, можна вдягнути обтисле, виставити груди, нафарбувати губи, але зайві кілограми від цього нікуди не зникають, - та скільки можна?

Ось тепер я повернулася до неї всім корпусом.

— А вони мені більше не заважають.

— Видно.

— Аліно, ти так багато думаєш про мою вагу, що я починаю хвилюватися. У тебе своїх проблем немає?

— У мене з фігурою все чудово.

Я оглянула її зверху вниз. Повільно. Так само, як вона хвилину тому мене.

Ігор провів долонею по обличчю.

— Ви можете припинити?

— Я давно можу, — сказала я. — Але твоя майбутня дружина чомусь дуже переживає за моє тіло.

Аліна фиркнула.

— Повір, мені байдуже на твоє тіло.

— Тоді перестань його обговорювати. Бо ще трохи — і я вирішу, що подобаюся тобі більше, ніж Ігорю.
Безхатько у моєму ліжку