Не знаю чи це у мене так? Чи дійсно шлях автора довгий та складний? Я вже рік публікую книги, та десь з пару місяців веду соціальні мережі де максимально стараюсь привернути увагу читачів до своїх книжок та до мене. В наявності в мене 3 завершені книги та дві у процесі, ще дуже багато ідей про, що я б хотіла написати, але дуже не розділяюся між книгами, так як спішити писати не бачу поки сенсу, а все починалося з "Я тільки спробую" , а тепер не можу зупинитися. В мене не всі книги платні , деякі платні , деякі безкоштовні, тож кожен щось та знайде.
Я подала свій перший рукопис до трьох видавництв і поки не від одного не отримала відповіді. Чи то їм не зайшла книга, чи на стільки довго йде розгляд рукописів, я навіть не знаю. Ну я думаю що видавництвам треба розробити якогось бота який автоматично буде надсилати листи на пошту авторам яким ще не дали відповіді, щоб автор знав чи шукати інше видавництво чи чекати вже на співпрацю. Я ненавиджу мовчання і невідомість і не можу зрозуміти я так херово пишу, що видавництво не хоче брати мою книгу на публікацію чи нас авторів настільки багато, що видавництва розглядають дуже довгий час? Шлях автора до видавництва довгий і складний і якщо не одне видавництво не візме мої книги, то моя діяльність як автора напевно назавжди залишиться як хобі і далі електронних книжок не зайде .
Автори чи ви стикаєтесь с таким?
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ кінці листопада в мене буде річниця - 11 років як я пишу в інтернеті. А на букнет я всього лише 4-5 місяців, але не дивлячись на те, що я вважаю себе графоманом я продовжу і продовжую писати. Ну відмов у мене вже три. Я теж за бота, а то "висіти" теж не люблю.
Анастасія Коулд, та я ще буду надсилати просто тепер треба найти в пошті листи куди я вже посилала)
Мені здається, тут важливо розділити дві речі: шлях автора справді може бути довгим і складним, але мовчання видавництва ще зовсім не означає, що Ви «погано пишете» або що Вашій книзі немає місця серед виданих. Видавничий відбір працює трохи інакше, ніж просто за принципом «хороший текст — беруть, поганий — відмовляють».
Я свого часу теж цікавилася цим питанням і, якщо подивитися на відкриту інформацію українських видавництв, строки очікування справді можуть бути доволі тривалими. Наприклад, Vivat зазначає орієнтовно 3–4 місяці на розгляд рукопису, причому текст проходить кілька етапів: редакційна оцінка, зацікавлені рукописи можуть потрапити на бета-рідинг, а вже після цього ухвалюється остаточне рішення. У КСД також зазначено до трьох місяців розгляду повного тексту після попереднього відбору. Тобто кілька місяців очікування для видавничого ринку — це не щось надзвичайне.
Ейларіс Вальєн, +
А щодо Вашої думки про автоматичний лист — я Вас чудово розумію. Мені теж здається, що для автора найважче навіть не отримати відмову, а сидіти в цій підвішеній точці, коли не знаєш, чи чекати, чи вже рухатися далі. «Ні» принаймні дає можливість відкрити наступні двері, а мовчання змушує постійно повертатися до одного й того самого питання.
І ще я б точно не знецінювала цей Ваш перший рік. Три завершені книги, дві в процесі, соціальні мережі, спроби працювати з аудиторією, подання рукопису у видавництва — це вже не «я просто спробувала написати книжку». Ви вже будуєте авторський шлях, просто поки перебуваєте на тому етапі, де результат не завжди приходить так швидко, як хочеться.
Ейларіс Вальєн, Так, не так страшна відмова , як просто о ця невідомість , чи побачили вони мій рукопис?Чи він загубився десь серед інших? Чи взагалі він дійшов до них? Чи розглянуть вони його хочаб ? Сидиш ото і чекаєш не знаючи чого, а так хочаб бот би надсилав якесь повідомлення про статус рукопису, було б легше)
Водночас є видавництва, які встановлюють конкретніші правила: «Ранок», наприклад, вказує строк від одного до трьох місяців і попереджає, що якщо після цього терміну вони не зв'язалися з автором, рукопис не прийнятий. «Фабула» також зазначає 1–3 місяці й радить після закінчення цього строку не втрачати час та звертатися до інших видавців.
Тому я б на Вашому місці поки не робила висновку «напевно, я настільки погано пишу, що мене ніхто не хоче видавати». Навіть саме видавництво Vivat пояснює, що відмова не завжди пов'язана з якістю тексту: хорошу книгу можуть не взяти просто тому, що вона не відповідає їхньому видавничому профілю, не вписується в редакційний план або зараз не відповідає тому, що видавництво хоче посилити у своєму каталозі.
І тут, як на мене, є ще один важливий момент: три видавництва — це ще далеко не вирок Вашій письменницькій діяльності. Навіть якщо всі троє відмовлять, це не означатиме, що книга погана або що Вам назавжди залишиться лише електронний формат. Це означатиме лише те, що саме ці три видавництва не побачили у Вашому рукописі того, що їм потрібно саме зараз.
Анастасія Коулд, Будь ласка♥️
Чула, що треба податися мінімум в 5ть, а то й 10ть, щоб вас помітили. Головне не здавайтеся, а ми тут за вас триматимемо "кулачки"
Анастасія Коулд, Типу заспамити))) Я не знаю)))
У автора повинно бути, як у самурая...
Ціль - то пусте, важливий лише шлях)
Дикий Степ, Та хочеться швидше вже дойти, я блін хочу бачити свою писанину паперовою, цеж естетика, приємно же бачити свою писанину в магазині , хай її ніхто не купить, але це дуже круто б було, а би проходиш мимо книжкового магазинчику, і бачиш свою книжечку серед інших))
Тому я б на Вашому місці взагалі не ставила собі рамку «якщо українське видавництво не візьме, на цьому все». Навпаки, видавничий шлях може мати кілька напрямів: український паперовий ринок, електронне видання, конкурси, літературні агенції, продаж прав і згодом переклади. І, можливо, зараз Ви ще навіть не бачите всіх дверей, у які зможете постукати. Головне — не сприймати перші відмови або мовчання як остаточний вирок власній творчості. Іноді авторові просто потрібно знайти не «будь-яке» видавництво, а саме того видавця чи агента, який побачить потенціал конкретної історії.
ще, можливо, не варто обмежувати для себе шлях лише українським ринком. Зараз для українських авторів поступово відкривається й міжнародний напрям: існують літературні агенції, які займаються представленням українських письменників, пошуком іноземних видавців і продажем прав на переклад, а українські видавництва дедалі активніше працюють із закордонними партнерами. Наприклад, OVO Literary Agency прямо займається відбором авторів, допомагає укладати видавничі угоди та продає права на переклад українських книг за кордон. Є й програми Українського інституту книги, які підтримують переклади української літератури іншими мовами; у 2026 році програма Translate Ukraine передбачає компенсацію іноземним або українським видавцям витрат на переклад і видання українських творів.
Мені здається, найгірше, що зараз можна зробити, — це дозволити кільком місяцям тиші переконати себе, що Ви не авторка. Навпаки, продовжуйте писати, завершувати свої історії, шукати читача, подаватися в інші видавництва й поступово вчитися бачити в цьому не одну спробу «візьмуть чи не візьмуть», а довгу дистанцію.
Бо іноді шлях до паперової книги справді виявляється значно довшим, ніж ми уявляли на початку. Але це ще не означає, що він нікуди не веде. ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати