Мовчання.

Те, що робить з людей хронічних хворих.

І те, що відрізняє "тих, кому щастить" від "ой, ходяче нещастя просто" 
Образили? Змовчала, бо хороша дівчина. Ввели в оману? Та може це я не так зрозуміла, а перепитаю, буду виглядати дурепою.
Але ж образа, як лють та інші ємоції - це не тільки про те, що погано себе почуваєш у даний момент. А, в першу чергу, про реакцію організма на стрес. Виділяється кортизол або адреналін, починається приток крові до м'язів, стає частим дихання. 
А тут вона така собі каже "ну я ж гарна дівчина. Не буду я гніватись, бо це не гідно". І вся ця підготовка що - пройде для тіла безслідно? Звичайно ні! А якщо такі ситуації відбуваються постійно? Скільки часу, як думаете, витримає ваше тіло, перед тим, як зловити хроніку по найслабкішій ланці? Одній людині вистачить року. Іншій - десять. Але розплата все одно прийде. 
Ті, хто не мовчать, може ще й не є везунчиками. Але кандидатами в них - точно. А у мовчунів шансів немає. 
Бути справжнім везунчиком - дарунок долі, який випадає далеко не кожному.
Але намагатись стати таким - те, що напряму залежить від вас. 
Шлях в тисячу міль починається з першого кроку. І хтось зробив його прямо зараз, просто читаючи цей  текст. Можливо, це саме ви...?