Коли болить не лише їй…

«Там, де залишилась ти» — це друга частина історії, яку ви вже знаєте. Але цього разу все буде інакше. Бо тепер говорить він.

Першу історію ми бачили очима жінки. Її кохання, очікування, образи, розчарування. Її запитання: «Чому він так вчинив? Чому пішов? Чому не обрав мене?»

Але після завершення першої книги мені захотілося повернутися до цієї історії ще раз. Не для того, щоб змінити фінал. І не для того, щоб виправдати чоловіка.

Мені захотілося просто дати йому право заговорити.

Так з'явилася книга «Там, де залишилась ти».

Це та сама історія — але очима Андрія. Чоловіка, у якого вже була сім'я, діти, відповідальність і життя, яке він колись сам обрав. І раптом у цьому правильному, давно вибудуваному світі з'являється зовсім юна Таня. Спочатку — лише погляд. Потім випадкова зустріч. Розмова. Танець. Дорога до Одеси. І почуття, якого він не просив і якому намагався чинити опір.

Ми часто говоримо про те, як боляче жінці, коли чоловік іде. Коли мовчить. Коли не телефонує. Коли обирає не її.

І значно рідше думаємо про те, що іноді чоловікові теж боляче.

Чоловіки просто часто переживають цей біль інакше.

Вони можуть не плакати перед нами. Не писати довгих повідомлень. Не розповідати друзям, що ночами не сплять. Вони йдуть на роботу, будують кар'єру, заробляють гроші, повертаються додому, виконують свої обов'язки — і зовні здається, що давно все забули.

А всередині може залишатися одна жінка.

Та, яку він сам колись відпустив.

Саме таким я хотіла показати Андрія. Не ідеальним. Не героєм. І точно не чоловіком, усі вчинки якого потрібно виправдати.

А живою людиною, яка теж помиляється, боїться, робить вибір і потім роками живе з його наслідками.

Уже на початку книги Андрей розуміє, наскільки небезпечними стають його почуття. Він дивиться на власний дім, дружину, маленьких дітей і переконує себе: ось твоє життя, зупинися. Він прекрасно бачить межу — і саме тому його внутрішня боротьба стає однією з головних ліній роману.

Мабуть, ця книга ще й про те, що не кожен чоловік, який пішов, — перестав кохати.

Іноді він іде саме тому, що вважає свій вибір правильним.

А потім проходять роки.

Діти дорослішають. Змінюються міста, люди, обставини. Життя продовжується. Тільки пам'ять чомусь уперто зберігає один голос, одну усмішку, один погляд.

Адже деякі люди залишають наше життя, але так і не залишають нас.

Саме про це «Там, де залишилась ти».

Про кохання очима чоловіка.

Про його мовчання.

Про його провину.

Про вибір між «хочу» і «треба».

І про біль, про який чоловіки не завжди вміють говорити.

Бо іноді вона роками думає, що він її забув.
А він усі ці роки просто вчиться жити там, де її більше немає.