Новий розділ вже на сайті!

На першому поверсі було тихо й прохолодно. Я роззувся. Спершу направився у ванну, яка знаходилася в кінці короткого коридору. Помив руки з милом. Глянувши ще раз у дзеркало на футболку, зрозумів, що так просто її вже не відмити — бруд надійно в'ївся в тканину. Потрібно нормально прати. Зняв її й залишив прямо в умивальнику, залишившись у джинсах й на голому торсі.

У гардеробній по ідеї мали залишитися мої якісь старі речі. Ідучи після розлучення, я забрав далеко не все. Можливо, Ставицька вже все утилізувала, але я все одно піднімався нагору, щоб перевірити. З нашої колишньої спальні доносилася тиха музика. Якийсь інди-рок. Дунькин улюблений.

Я раптом хмикнув, кидаючи погляд у дверний отвір і скануючи знайоме приміщення: до зустрічі з Дуняшею я й слів таких не знав… Інди-рок, бляха…

Зайшов я без стуку. Ну а хера. Будинок такий самий мій, як і її. Я сюди кожен гвіздь вбивав й кожен кабель власноруч закладав.

Усередині спальні було порожньо. Ліжко розібране. Судячи з відголосків музики — Дуня була в гардеробній. Своїй «святая святих». Її загони по зовнішності я теж ніколи до кінця не розумів. Мені завжди хотілося її трахати й одягнену, і голу, і у вечірній сукні, і в розтягнутій домашній футболці...

Подумавши про це, відчув, як приятель у паху загрозливо заворушився й почав наливатися вагою. Я повільно підійшов до напіввідчинених дверей гардеробної. Дуня дійсно була там. Стояла біля свого великого косметичного столика із підсвіткою. Фарбувалася, тихонько підпівуючи слова пісні. У коротенькій білій майці на тонких лямочках. У мереживних білих трусиках.

ДАЙ МЕНІ ШАНС (18+) ЧИТАТИ