Спільна ностальгія

Після уроків, Кеншьо майже завжди ходив до бібліотеки. Він ніколи не позичав книги, а приходив зі своїми щоб почитати у тиші. Так, Кеншьо любив старі книги. Але ще більше він любив ставати їхнім власником. Їхнім остаточним пунктом призначення. З бібліотечними книжками було інакше. Відкриваючи їх, він одразу бачив дати. Від думки про те, що він має повернути книгу у визначений термін, йому ставало не по собі. Ця думка була як годинник, який цокає із сусідньої кімнати. Це цокання не дає почути навіть власні думки. Тим паче зосередитися на читанні. Бо з кожною прочитаною сторінкою, замість сюжетної лінії, Кеншьо мав на думці одне - скільки тепер лишилося сторінок до кінця. “Тепер лишилося на одну сторінку менше. Якщо читатиму по десять сторінок в день, точно встигну віддати вчасно”, думав він. “Лише десять сторінок, я ж іноді прочитую і триста за день. Як було з “Еденом” Лема. Коли я її читав? Три місяці тому? Так, здається це був серпень. Точно, бо через алергію я не міг вийти з дому. А що я, власне, тільки що прочитав?”. І так було кожного разу.  

- Чотири роки тому, на мій день народження, я отримав від батьків електронну книгу. Новеньку, святково запаковану, із різними режимами світла і памʼяттю, якої вистачило б на вміст щонайменше двох бібліотек.

- І де вона зараз? - запитала Моріка. Вона подавала Кеншьо наступні книжки із валізи.

- Так і лежить запакована десь у моїй кімнаті. 

- Я тебе розумію. У мене так само із старим волкманом батька.

- Волкманом? - Кеншьо припідняв брову. - Ти про плеєр для касет?

- Ага. Зачекай.

Вона підвелась і попрямувала до своєї кімнати. Коли повернулась, у руках її був старий Sony.

- І чому ти слухаєш музику саме на ньому? - Кеншьо із недовірою дивився на старий пристрій. Навушники були подерті, а сам волкмен весь у подряпинах, без покривки до батареєк. Але щось в цій картині викликало в ньому тепло.

- Не знаю, - Моріка потисла плечима. - Я знаю, що вся музика зараз є у легкому доступі на стрімінгових платформах. Та на касетах звук зовсім інший. 

(Зображення згенеровано ШІ)

 

Фрагмент книги "Там, куди відлітають паперові журавлі"

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
У лігві ворога... Чи дізнається Міра правду?
Доброго ранку ❤️ 67-й розділ «Спадкоємиці крізь час» уже на сайті. І, здається, Міра нарешті опинилася там, куди так довго намагалася зазирнути — надто близько до Леоніда і його таємниць. Але є одна проблема. Що
Друкарська машинка. Збірка оповідань
Збірка оповідань (нуар, детективи, романтика) Друкарська машинка Повітря розпечене й тремтить у спекотному мареві, тупіт окапі та шелест вітру змушують забутися, збивають з думки… Бачиться замерзлий леопард
Втеча століття пройшла бездоганно!
— Тату, щоб тобі пусто було! Ти подарував мені на весілля хижого міміка?! Валіза у відповідь радісно клацнула зубами. А тоді з-під неї вискочили тонкі, схожі на курячі лапки, й ця паскуда рвонула просто до вікна. Довгий
Так що тепер з Аміном?
Дізнаємось вже за 3 години! Я їв швидше, по-похідному, дивився на нього, час від час опускаючи очі на трояндові солодощі. Він це помітив. — Хочеш? — В охороні такого не дають, — зізнався я. Каміль усміхнувся
Запрошую у світ «обраної»… голосом автора!
Любі читачі! Поки я готую для вас дещо грандіозне у третій книзі, маю чудову новину. Я розпочинаю проєкт, про який давно мріяла — авторську аудіоверсію першої книги «Обрана»! Це не просто начитаний текст. Це можливість
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше