На жаль, не те, яким займалися п'ять глав до цього ☺️ Я зачинив засув сам. В вагоні пахло квітами й холодним чаєм із вечора. Ліжко було застелене, нічим не нагадуючи ложе, де ще кілька годин тому ми змагалися в чуттєвій

Коротше, я досі в шоці і не знаю як воно так склалося? Тож просто повихваляюся :) А ще мені тут сказали, що мої комікси нагадали "Врятувати шостого" то це комплімент чи образа? Самостійно перевірити можна тут

Іноді так приємно піддатися теплій ностальгії, відкласти всі справи і просто посмакувати ті моменти, коли сцени народжувалися в голові абсолютно несподівано. Буває, сидиш над текстом і навіть не підозрюєш, що за частку

Знаєте, герої не народжуються одразу сильними, впевненими чи такими, якими ми їх бачимо на піку сюжету. Вони проходять довгий шлях через сумніви, випробування, зміну стилю та навіть поглядів на життя. Наша Олівія — не

​— Кохана, я не можу цілувати кішку — це якось занадто дивно. А я так хочу знову відчути твої губи, — усміхнувся я. ​Пантера фиркнула і зненацька стрибнула на мене, поваливши спиною на мокру землю. Щось мені