Знищ мене красиво

​Даміан швидко бере себе в руки. Спостерігає за моїми губами, якось особливо, диявольськи звабливо всміхається, відпиває свого віскі і теж закидає собі до рота оливку, не зводячи з мене гіпнотичного погляду.

​«Чорт... який же звабливий диявол, — крутиться в моїх думках, поки пульс знову прискорюється, заглушаючи голос розуму. — Як мені взагалі встояти? Чому мене так до нього тягне?»

​Ну, а він продовжує відверто, майже безсоромно розглядати мене, а тоді впевнено відповідає на мої попередні сумніви:

​— Ми знайдемо цього щура, Вів'єн. Повір мені, я все розгребу і ми точно не залишимося без роботи. Ти просто залишишся без цього проєкту, бо заберу його я. Але робота в тебе буде. — робить паузу. Бачу як лукаво, майже знущально блищать очі диявола. — А в крайньому випадку, навіть якщо тебе виженуть з "Aurevia", я запрошую тебе до себе в команду. Будеш працювати на мене.

Що? Ах ти ж нахабний індюк!

​Стискаю ніжку келиха. Хочеться просто виплеснути залишки цього вина йому в обличчя! Стерти цю нахабну, самовдоволену посмішку переможця.

​«А якщо ти це зробиш, він точно зробить з тобою те, що і минулого разу, — мстиво і дуже вчасно підкидає їдливий внутрішній голос. — Зізнайся, чи ти, бува, не проти такого фіналу?»

​«Заткнися!» — фиркаю подумки, відганяючи жар, що раптово прилив до щік, і намагаюся зосередитися на своїй люті.

​— Розмріявся, Восс, —  дивлюсь на нього з викликом. — Навіть якщо я втрачу цю роботу і залишуся на вулиці, ти — остання людина на планеті, до якої б я звернулася.

​Він лише сміється, сприймаючи мої слова як чергову гру.

​Я трохи заспокоюю дихання. Алкоголь змиває частину мого страху, і я нарешті озвучую те, що не дає мені спокою відтоді, як ми переступили поріг того клубу.

​— Звідки в тебе взагалі такі зв'язки? — примружую очі, уважно вивчаючи його обличчя. — Де ти, ідеальний директор, набрався таких небезпечних знайомств? Усі ці клуби, Еліас, Рейн... Хто ти такий насправді, Даміане?

— Цього ти не дізнаєшся. Принаймні зараз, — продовжує свердлити мене своїм незрозумілим поглядом. — А далі побачимо, як поверне життя і як ми це все розгребемо.