​Завтра публікую останній розділ книги Там, де закінчуються правила  Візуал до цього розділу, в також до попередніх розділів розміщу трішки згодом. Я вже сумую за Мартою та Максимом. Діліться враженнями в коментарях. Всім приємного читання та тихого вечора) 

Двері майстерні прочинилися, і всередину заскочив Барон. Кіт розтовстів до неможливості, вкрився густим зимовим підшерстям і тепер нагадував невеличкого рудого ведмедя. Він одразу ж розвалився біля електричного каміна, вимогливо чекаючи, поки нагріється підлога.

​Слідом зайшов Максим. На ньому не було робочого піджака, лише розстебнута на комірі сорочка, а в руках він тримав тацю з гарячим чаєм із шипшини та шматочками запеченого гарбуза.

​— Ти знову стоїш босоніж, Ковальчук, — суворо мовив він, опускаючи тацю на стіл і миттєво підходячи до неї ззаду. Його великі долоні обхопили її за талію, звичним рухом лягаючи прямо на її живіт. — Я казав Ольшанському, що ти ігноруєш мої вказівки щодо теплового режиму. Він сказав, що це прояв твого некерованого его.

​Марта відкинула голову йому на плече, заплющуючи очі від теплоти, що миттєво розлилася по тілу від його дотиків.

​— Ольшанський тепер психолог холдингу, Воронов, а не мій особистий наглядач. І взагалі, підлога в майстерні з підігрівом. Я контролюю систему опалення краще за твого інженера.

​Максим хмикнув, провівши великим пальцем по крайці її светра. Його губи знайшли її шию, повільно й вагомо цілуючи чутливу шкіру біля вуха.

​— Інженер вчора подав заяву на звільнення, бо ти тричі змусила його перераховувати потужність котельні для дитячого корпусу, — прохрипів він, і його долоня ковзнула під тканинний край светра, лягаючи прямо на оголену, натягнуту шкіру її живота. — Ти знущаєшся з моїх людей, дружино.

​— Я просто вимагаю якості, — прошепотіла Марта, вигинаючись у попереку, коли відчула, як малюк усередині зробив легкий, ледь помітний поштовх прямо в долоню батька.

​Максим замер.