Між тінню та мовчанням

. . . Маккензі повільно підняв голову й подивився у вікно.

За склом ішов густий осінній дощ. Тротуар на тій стороні вулиці був абсолютно порожнім.

Та лише на одну коротку мить... під блимаючим вуличним ліхтарем промайнула знайома, безформна тінь. Вона не мала виразного обличчя. Вона не мала людської форми. Вона лише на мить зупинилася, наче дивлячись прямо у вікна їхнього агентства, які світилися.... а потім безслідно розчинилася в сірих сутінках.

Джордж мовчки зачинив картонну папку й поклав на неї свою важку долоню.

Він більше не сумнівався. Вони справді розірвали той старий Договір і зупинили нескінченний цикл. Але вони не змогли знищити те, що жило поза часом.

Давнє лихо не загинуло. Воно лише прийняло новий виклик і змінило правила гри.