А ось і гарні цифри на «Танцюй для мене»  - 2000 переглядів та майже 200 підписників❤️

Мене це неймовірно тішить, особливо коли бачу, що щодня книга знаходить нових читачів. Для мене це справді багато значить, тому хочу щиро подякувати кожному, хто відкрив цю історію, читає, стежить за нею та залишається поруч. 

І, звісно, запрошую вас до останнього розділу. Буду дуже рада вашим враженням, думкам і фідбеку, якщо матимете бажання ним поділитися. 

Його подих торкається моєї скроні теплом, а неочікуваний цілунок змушує тіло здригнутися, ніби крізь нього раптом пройшла хвиля струму. Одну руку він піднімає до моєї шиї. І ще вище. Десь до потилиці. Я прикриваю очі, не наважуючись дивитися у його - хмурі - очі. Настільки гострий і чіткий погляд, що мені стає страшно. Страшно і хвилююче.

Шия - це моя чуттєва зона. Зазвичай я не люблю, коли хтось її торкається. Але він не хтось. І саме за це я маю себе бити, а не тягнутися до його долоні самостійно.

Чому ти торкаєшся мене?

Чому продовжуєш стояти?

Чому дивишся на мене не так, як маєш дивитися?

Щось не так.

Щось точно змінилося.

Я хочу провалитися під землю, але це буде після того, як він дасть мені задоволення. Своєю долонею шукаю опору, тому що не знаю, чи зможу втриматися на ногах. А він ніби й дихати перестав, коли я відкрила геть мутні очі. Спостерігає за моїм обличчям, за губами, які я тільки й роблю, що кусаю.

Хочу засміятися. Навіть не знаю… як. Це так іронічно. Якийсь подібний досвід я вже пережила, щоправда, тоді він мене таки трахнув. Тільки у сні.