З часом я все більше згадую минуле, особливо зараз. І от думаю, з чого все почалося. Чи то з романтичної повісті про кохання доньки поміщика до французького масона( так було в мене таке. )? Чи можливо з історії про себе коханого( ні то була не біографічна історія бо в 15 років їх ще не має). Але була вона досить велика і я проробив тоді багато роботи. Інтернету ж не було і приходилося все шукати. Я її переписува раз 10 в потім спалив. Здається в мене було ще три історії великих але я знайшов лише частину одної. Але з чого все почалося? З уроків про Хліб. Я навчався ще в 90 х і тоді в нас ще були такі уроки коли вчителька казала розповідати якісь історії ну на кшталт того " я йшов по вулиці хтось кинув я підняв". І я не знав, що розповісти і вигадав таку кримінальну історію " Я йшов по вулиці ( мені ж тоді було 7 років). Бачу валяється кусок хліба. Хотів підняти, але злий старшокласник підкинув той окрацсик ногою і сказав " Йди геть малий". І мабуть це моя перша ось така устна історія. А от цікаво з чого почалося у вас? Чому захотілося писати?. Бо мені завжди подобалося щось вигадувати. Моя бабуся розповідала багато цікавого. А ще мені тоді не вистачало книг які я хотів читати.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПро хліб і старшокласника.. аж боляче читати(
Я щось писала в класі сьомому... потім вигадувала казки дітям, коли вони були маленькими. Але ніколи не думала про себе в літературному плані.
А почалося все з перекладу. "Гремящій мост" - про первісних людей, набагато краща "Боротьби за вогонь" Роні. Вона російською, писалася в радянські часи, а мені дуже хотілося, щоб син прочитав. Ну, я й переклала)
А далі спробувала написати щось сама і вийшла "Рука, що гойдає колиску".
Дякую всім за відповіді. В мене ще й досі є зошит з оповіданнями. Ось думаю колись їх десь опублікувати
Я мала збірку жахастиків в зошиті. Але нажаль той зошит не зберігся і його в мене забрали і в смітник. Бо так можна було б підправити і цю збірку публікувати
❤️❤️❤️
Цікава й водночас сумна ваша історія. У мене все було простіше: надто яскраві сни, після того як я прокидалася все не могла від них відв’язатися. А потім, коли почала ділитися ними з чоловіком, він і надоумив мене почати писати.
Перший такий сон мені приснився, коли мені було років дев’ять. Ось про що він: Я була в селі в бабусі, йшла до магазину, і мене перестріли дві великі собаки. У них не було шкіри й шерсті — замість цього були пухирі, ніби після опіків, і просто м'ясо із кров'ю, яка час від часу капала із них. Вони завмерли й дивилися прямо на мене, а я — на них.
Від такої деталізації й відчуття страху я прокидалася. І так тривало протягом тижня. З часом я звикла і просто жила із тим, що всі ці ідеї крутилися довкола мене, та бажання писати з’явилася не відразу. Тепер це для мене спасіння в певній мірі))
❤️❤️❤️
Чудово вас розумію. Дякую ,що поділилися спогадами.Я впевнина, у вас буде ще бегато історій ....
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати