Вітаю!

Історія Емми та Мартіна, надійшла у передплату.

✨✨✨

Мартін миттєво скорочує відстань між нами до небезпечного мінімуму. Я навіть не встигаю відсахнутися, як його кремезна постать затуляє від мене весь світ. Чоловік нахиляється нижче, заглядає мені просто в очі, і його подих обпікає мої щоки, які й без того палають.

— Запам’ятай, солодка, — майже шипить він мені просто у вуста, і в його голосі виразно чується сталь. — Зараз ти маєш абсолютно всі привілеї від мене. Тобі дозволено набагато більше, ніж будь-кому іншому в цьому будинку. Але якщо ти не заспокоїшся і продовжиш цей безглуздий бунт — він діятиме виключно проти тебе самої. — Він нервово ковтає, незворушно дивлячись у мої очі. — Ти зараз вважаєш, що тобі нічого втрачати? Хочу запевнити, ти помиляєшся. І повір мені, якщо ти доведеш мене до сказу, я буду змушений перейти до інших методів... І тобі точно не сподобається те, що почне відбуватися. — Він на мить замовкає, нахилившись іще ближче. — А що щодо твоїх правил гри, то не хвилюйся. Я їх обов’язково врахую.

***

— Мартіне, помрій! Ти явно переборщив. Це занадто. Тому просто помрій про те, що я добровільно буду жити з тобою в одній спальні чи ділити з тобою ліжко! Ти геть втратив здоровий глузд?! — нервово зволожую вуста і зірваним тоном додаю: — Ця гра перейшла всі адекватні межі... — на мить замовкаю і все осмілююся сказати те, що втримати в собі більше не зможу: — А ти... Якщо будеш діймати мене своїми безглуздими вимогами — я просто втечу звідси! Мені, на відміну від тебе, втрачати нічого! Мені плювати на твої статуси, плітки й твої бізнес-ігри! У мене свої ігри і свої правила. І ти просто зобов’язаний з ними рахуватися.

На мої емоційні слова Град лише тихо хмикає. На його обличчі не здригається жоден м’яз. У мене склалося таке враження, що всі мої слова проскочили йому повз вуха. І йому байдуже все, що я сказала.

Книга тут

❤️❤️❤️