Всім привіт!

Друзі, ви вже здогадалися, що у своїх книгах я надаю перевагу реалізму, незважаючи на те, що пишу в жанрі фентезі. При цьому я розрізняю «душний» реалізм (коли людина чіпляється до дрібниць, розбираючи під лупою несуттєві деталі й втрачаючи глибину та красу історії) і реалізм здорової людини — той, що дає поштовх до несподіваних поворотів сюжету для автора та дарує нові, яскраві враження читачам.

Тому на початку поста вас і зустрів цей кумедний мем. Що може бути реальнішим за паскудний настрій голодного чоловіка? А що, якщо цих чоловіків сотня й це перевертні? Не просто голодні, а позбавлені улюбленої розваги — полювання, та промерзлі до кісток у сирому весняному лісі. Оце так двигун для сюжету!

Перед героями одразу постає дилема: прилякати готових зірватися в бунт диких і наполягти на своєму? Чи піти на поступки й погодитися на розграбування прикордонного містечка? Хто вже прочитав главу «Смак чужої душі», знає, яке рішення прийняла Каліда, але ви навіть не уявляєте, до яких наслідків це призведе!

Отже, завдяки цілком реальній проблемі постачання загону провіантом і фуражем, а також суворим погодним умовам, я отримала можливість глибше розкрити характери героїв, їхнє внутрішнє протистояння, зіткнення із зовнішнім ворогом, коли все йде не за планом (ну, куди в темному фентезі без епічної битви?) і жорстоке випробування для самої Каліди. Не все ж час бідоласі Зорну віддуватися! У моїх історіях жоден герой не застрахований від раптових нападів своєрідної авторської любові.

До кінця другої книги на вас чекає ще чотири захопливі глави з появою нового/старого героя та фіналом, поставленим з ніг на голову.

• Як вважаєте, що краще для лідера: бути жорстким і тримати дисципліну чи йти на поступки загону?

А поки — буктрейлер до глави «Смак чужої душі»