Ось тут важко, ала я спробую згадати все у цих фактах :

1. Ідею підкинула мені троєрідна сестра, вона знайшла її на просторах інтернету десь у 2018 році. Сказала, що хотіла б прочитати таку книгу і взялася писати. Спойлер : вона так і не дочитала її бо я писала книгу ледь не 5 років.

2. По цій ідеї написано багато книжок, але в тому виконанні, в якому зробила її я, книжок я не бачила. 

3. Писати я закинула на 6 розділі, а кожен розділ мав одну чи максимум 3 сторінки )))

4. Момент де Незнайомець вбиває свого товариша сокирою зі словами : "Надто багато балакаєш" я досі вважаю моїм набільш ефектним закінченням розділу ! Часом я навіть перечитую цей момент.

5. В мене було багато спроб дописати цей роман, в 2022 році я дійшла майже до 80% тексту, але дуже великий чорновик розділу видалився (розділу про Іспанію) і я впала в депресію (тепер мені від цього смішно).

6. Я писала цей роман на папері, а потім переписувала, проте на розділі 10 перестала так робити бо не могла розібрати ті слова, які швидко писала на папері і мусіла придумувати нові абзаци на комп'ютері. Деякі глави я писала коли мала ковід, деякі надиктовувала голосовим вводом, який був не такий розумний як зараз і потім дуже довго виправляла все ! То були справжні муки творчості. Роман мав бути ще більшим, але я втомилася писати і скоротила фантазію.

7. Для того як я придумала обіграти сюжет мені довелося зануритися в історію Іспанії, обирати замки та міста, багато читати про епоху Едо в Японії, стилі одягу (тоді я ще не вивчала історію костюму в коледжі) і таке всяке. Це було дуже цікаво.

І найголовніший факт це те, що Незнайомець настільки мені полюбився, що я дала йому нове життя у своїй наступній книзі "Малахітовий палац" де він з'являється як другорядний герой !