Давно в мене не було таких блогів на Букнеті) 

І книги «Танцюй для мене»

Останні дні й справді видалися досить важкими, тому трохи випала з усього.  Просто хочу залишити тут маленьку частинку з нового розділу) 

Буду дуже рада кожному вашому коментарю - вони справді неймовірно піднімають настрій і дають мотивацію писати далі❤️

Запрошую до прочитання. Сподіваюся, вам сподобається ця глава❤️

Розчавлює мене своїм поглядом. Його дихання рівномірне, чого не скажеш про моє. Боюся дихати занадто голосно, щоб не відлякати цей момент. Розфокусовано ковзаю поглядом на його губи.

Не моя територія. Не можна, наївна.

– Колись я казав, що тобі не можна закохуватися в мене?

Бляха. Не кажи мені цього.

Прикриваю очі й наказую розплющити їх знову. Він кладе дві руки на мою шию. Робить вигляд, що проводить лагідно вздовж шиї, великими пальцями надавлюючи мені на підборіддя. Змушуючи мене підняти голову.

Я знаю. Ти казав. Я розцінила це як жарт, ще досконало тебе не знаючи.

Якби я знала, з чим мені доведеться зіткнутися, втекла б із цього дому давно. Повністю ізолюючи себе від твоєї присутності у своєму житті.

– Ти мене не послухала.

– Не розумію, про що ти, – промовляю хрипко, акцентуючи свою увагу на його пухких губах, – здається, в тебе занадто велике его. Мене без п'яти хвилин одружені чоловіки не приваблюють.

Брехня. Ще й як приваблюють. Особлива категорія.

– Твої почуття - не моя проблема, – продовжує, навіть не слухаючи те, що я сказала.

І так в усьому. Дістало.

– Ти старший, – усміхаюся криво й ковзаю поглядом убік, поки він намагається розчавити мене під собою. – Мав розраховувати на такий можливий розвиток подій. І тепер звинувачуєш мене в цьому?

Вистріл.

– Достатньо моїх попереджень, не думала? 

Я істерично засміялася, поки його пальці стискалися на моїй шиї трохи сильніше.

– Моя нога, часом, не викликала у Вас огиду? – шах. Переходжу на ви, але вкладаю в нього максимум іронії й сарказму, на який тільки здатна. Невинна і делікатна, ну розумниця, Нінель.