— Так, Рита часто її приводить, - тепер його тон стає трішки дратівливим. - Вона її немає з ким залишити, от і наша Ема мусить з нею спілкуватись. Бідна дівчинка, скажу чесно. Нічого не має, нічого не бачить. Як прийде, то голодними очима заглядає нашій Емі у рота, коли та їсть якийсь смаколик. Не розумію, навіщо народжувати дитину, якщо не можеш прогодувати.

— А її батько? Чому він не забезпечує її? Він що не працює? - запитую затамувавши погляд.

— Немає у неї батька, - легко відповідає, підвищивши голос, наче говорить про якусь сенсацію. Він спирається на спинку лавки і важко зітхає, демонструючи цим ще більше зневажливе ставлення до сусідки. А я весь напружуюсь, почувши його слова. - Рита сама живе. Навіть не знаю, чи взагалі була одружена, - хмикає, закочує очі. - Молоденькою дівчиною поїхала у столицю працювати, і дуже скоро повернулась. Потім виявилось, що вона вагітна. Тоді ще її мати жила, трішки допомагала, як народилась дитина. Але Тоня хворіла і померла три роки тому. Інсульт, - тут він трохи понижує голос, показуючи повагу до мертвої, опускає погляд на стіл. Але ненадовго. - Від тоді Рита живе сама. Як живе? Виживає. Дитина росте, а все таке дороге. Сам знаєш, як це буває. А у тебе є діти, Макаре? 

Запитання поставлене недоречно та несподівано. Я декілька разів розгублено кліпаю, перш ніж відповісти. Мене важко вибити з рівноваги, але Сергію вдалося.

— Немає, - звучить якось невпевнено.

Після почутого я вже не знаю, що думати. Якщо Сергій говорить правду, то виходить, Рита втекла від мене вагітною?

Тоді я взагалі нічого не розумію. Навіщо вона пішла від мене? Чому не сказала про свій стан?

Несвідомо беру ведмедика і стискаю так сильно, що під пальцями скрипить тканина. 

Можливо, це не моя дитина, тому вона промовчала. Від цієї думки неприємно шкрябає у грудях. Всі ці роки я пам'ятав Риту як милу і хорошу дівчину. Чесну та вірну. Не хотілося б руйнувати спогади здогадками. 

https://booknet.ua/reader/kolishn-ya-vas-povernu-b458874?c=5111760&p=1