Спеціально зачаровані молоток з зубилом методично вибивали на камені символ за символом. Фарба фіолетовою ниткою лягала на ідеально виведені канавки. У тьмяному зеленому світлі артефактів намальовані руни виглядали гранично таємниче й химерно.

Зрештою, нанісши й кілька разів перевіривши обидві контролюючі фрази, Горін нарешті приступив до основної частини – виведення старшої руни. Наносив її максимально обережно, дюйм за дюймом, на кожному кроці перевіряючи, чи раптом десь не схибив.

Нарешті, втерши піт з чола, випростався. Руни неспішно пульсували в єдиному ритмі. Минула секунда, ще одна… і ще…

– Я це зробив! – радісний голос дворфа луною закружляв печерою. – Я впорався! Справжній майстер завжди досягне мети! Тепер – точно не гепне!

У новому розділі ви також дізнаєтесь:

 ✔️ гепнуло чи ні;
 ✔️ чому серйозні рани не завжди варто одразу зцілювати магією;
 ✔️ до чого тут пацики на моциках, точніше - одна дівчина на моцику, і без бензика, бо там магічне джерело енергії)) ;
 ✔️ що буде, якщо схрестити шакала з метеликом;
 ✔️ і чому "майже" не рахується хх))

❀-❀-❀

Запрошую))

А весь цикл, кому цікаво - ось тут: