Все було не просто так, як я й припускав. А набагато гірше. Пашкові сподобалася Юля — і це пів біди. Головна заковика була в тому, що й Юлі, бляха, сподобався Мельник! І це було видно неозброєним оком.

Архіпова приносила нам вранці до кабінету каву й одразу починала милу бесіду з Пашею. Він, звісно, одразу м'яко припиняв розмову або йшов, кидаючи на мене багатозначні погляди. Я йому, звичайно, був вдячний за допомогу. Щоправда, іноді хотілося попросити його не просто вийти з кабінету, а телепортуватися кудись кілометрів за п'ятсот. Тому що його тимчасова відсутність Юлю ближчою до мене аж ніяк не робила.

Варто було їй залишитися зі мною наодинці, як її усмішка ставала трохи стриманішою, голос — ввічливим, а відстань між нами — якоюсь абсолютно непристойно великою. При цьому варто було Мельнику з'явитися у дверях, як Юля ніби забувала, що ще секунду тому була зайнята роботою.

І це бісило.

Бісило настільки, що я вже почав підозрювати: ще трохи — і почну ревнувати навіть до дверного одвірка, якщо він опиниться поруч з Архіповою довше за мене.

А я вже просто не знав, як до неї підступитися! За минулий тиждень, як мені здавалося, я перепробував усі законні методи.

НЕПОКІРНА ДРУЖИНА (18+) ЧИТАТИ ТУТ