✨️ Візуал до Розділу 9 книги "НЕБЕЗПЕЧНА СЛАБКІСТЬ" ✨️

Уривок:

Повільно стягую обручку з пальця. Рух виявляється важчим, ніж я очікував — метал наче приріс до шкіри за ці роки, і на секунду я відчуваю дике бажання одягнути кільце назад, повернути все, як було. Але я змушую себе тримати його в долоні, дивлячись на маленький потертий обідок, що вмістив у собі три роки болю, пам'яті й любові, яка не мала майбутнього.

— Прощавай, кохана, — шепочу я, і сльози, які я не дозволяв собі три роки, нарешті виступають на очах, — Дякую тобі. За все. За те, що навчила мене, як це — по-справжньому кохати. Я нестиму це з собою, обіцяю.

Нахиляюся вперед і акуратно кладу обручку біля її фотографії, притуляючи маленьким камінцем, щоб вітер не зніс її.

— Бережи мене звідти, добре? І... — я гірко усміхаюся крізь сльози, — Не сердься, якщо я іноді все ще буду сумувати за тобою. Просто тепер, здається, я нарешті готовий спробувати бути щасливим.