​?прем'єра: «код твого серця» вже на платформі!​

​Коли твоє життя — це рівняння, у якому кожна змінна дорівнює зраді, найбезпечніше сховатися за залізобетонними стінами самотності. Саме так жив Максим Олександров. До цієї ночі...

​Вона пройшла крізь його найзахищеніший файрвол так м’яко, наче мала цифровий зліпок його душі. У її руках — код «Спектр», у її темно-сірих очах — виклик, який змінить усе.

​⚡ Що на вас чекає:

*​Гарячий сюжет у стилі enemies-to-lovers (від ворогів до кохання);

​*Небезпечний протистояння з міжнародним синдикатом «Вектор»;

​*Пристрасть, відверті сцени (18+) та емоції на межі фолу;

​*Хакерські таємниці, які тримають у напрузі до останнього слова.

 

​«— Ви не розумієте, з чим граєте, Аліно. Це не просто набір символів. Це зброя...

— Це єдиний ключ, який може вас врятувати».

​Перша глава вже чекає на вас! Переходьте на сторінку книги, додавайте в бібліотеку та діліться першими враженнями в коментарях. Мені дуже важлива ваша підтримка! ❤️

​

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Неприємні відкриття про власну родину і нареченого
– Це безумство, Роберте! – я невесело посміхнулася. – Через нашу втечу можуть постраждати ті, хто зараз перебуває в замку. – Навряд чи, – заперечив він. – Навіть драконам не пробачать убивства безлічі
Комерційний статус і плани на майбутнє
Привіт всім. Я просто не можу не поділитися з вами неймовірною радістю: я нарешті отримала комерційний статус! ✨ Безмежно дякую кожному й кожній, хто читає мої історії, коментує, додає до бібліотек і підтримує зірочками.
Сьогодні! Новинка"Обіймаючи себе за плечі"
Є книги, які спочатку мають сюжет, героїв і фінал. А є ті, які починаються з відчуття… З думки, що прийшла серед ночі. Зі спогаду, який довго жив усередині. Зі слів, які раптом стають такими важливими, що їх неодмінно хочеться
Більше 200 читачів у Листопадового щастя!
Неймовірні мої, дякую вам за увагу до мого " Листопадового щастя"! Для мене ваші прочитання, надають таку саму радість,як ромашки для Марини. Вдячна кожному з вас!
Ось так сюрприз! Візуал
Тарас повільно прокашлявся. Його кадик на шиї заходив ходором, а темні очі в напівтемряві спалахнули таким відвертим вогнем, що вода навколо мене, здавалося, нагрілася ще на кілька градусів. Але він не пішов. І навіть не відвернувся. —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше