Натрапила на просторах Інтернету на цікавий курс письменницької майстерності Зроби перший крок до КНИГИ: поради СТІВЕНА КІНГА та інших | Курс творчого письма. Модуль 1.

Першу вправу вирішила і собі зробити.

Завдання: взяти випадкову побутову деталь і поставити собі запитання "А що як...?", розкурутивши з неї коротку історію. Писати просто для фану одну годину.

Моя відповіль на вправу:

«Солона вранішня кава»…

Вправа "А що як..."

Деталь : солона вранішня Кава

Як завжди ранком з "замовила" горнятко моєї вранішньої кави у кафемашини на кухні з зерен улюбленої арабіки. Піднімаючи її ніби тост до нового дня "Prost", я зробила перший натхненний ковток. 

Цей ритуал був атрибутом моїх ранків вже багато років, але сьогодні щось було не так. На язиці я відчула не смак улюбленого напою, а сіль причому в такій концентрації, що рештки "чорного золота" відправилися в раковину. На поверхні моєї чашки я побачила характерний біло-коричневий осад - солі було стільки, що вона навіть розчинитися не встигла. 

Спочатку я з підозрою подивилася на кавоварку, це була застаріла модель, а не оті новомодні з ШІ-інтерфейсом, які крім вранішньої кави, виварювали тобі на голову цілу купу непроханих порад. Потім на кота, але всі вони зберігали стійке мовчання. Так як я жила сама, то виникало питання, а хто ж це вирішив зі мною так пожартувати, і не просто пожартувати, а спаскудити мені увесь майбутній день. 

При чому до цього моменту дегустації, все було як звичайно. Я дістала горнятко з посудомийки - воно було сніжно-біле. Отже сіль могла потрапити з кавомашини під час приготування 

- Це такий прозорий натяк на позачергову чистку, раніше ми якось обходитися системними повідомлення через монітор - мій погляд знову повернувся до загадкової техніки.

Звісно вона відмовчувалася.

Я витягла штекер з розетки і почала технічне обслуговування цієї страждалиці.

Все розкрутила, перемила - ну звідки там могла з'явитися сіль?

- Мурчик, в тебе лапки чи ручки? Ти єдиний підозрюваний залишився.

Кіт навіть голову не повернув в мою сторону, захоплений власним сніданком.

Я заварила каву ще раз вже без сюрпризів, але питання без відповіді зависло десь у повітрі. 

Я так уважно про це думала, сосередивши погляд у куточку кухні, що мені вже барабашки почали ввижатися, точніше лише один. Він бігав туди сюди у проміжку між віником і відром для сміття і був ледве 10 сантиметрів заввишки. 

Від цієї метушні у мене почала паморочитися голова.

А потім я придивилася він наматував тії петлі і розсипав кругом себе дрібну сіль.

П.с. Вправа без редактури;)

Якщо комусь цікаво, то пишить ваші варіанти в коментарях і задоволенням почитаю.