Візуал до Глави 29 "Між тінню та мовчанням"

Між тінню та мовчанням

. . . І в ту ж саму мить із суцільної, абсолютної темряви по той бік дверей повільно, безшумно з'явилися... дві довгі, бестілесні чорні людські долоні. Вони виткалися з самої безодні й одночасно простягнулися назовні, у світло прожекторів.

Завмерши в повітрі прямо між заціпенілими детективами, ці долоні розкрилися... наче терпляче чекали на них обох.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Олексій Цапович

05.09.2026, 17:10:27

Моторошний візуал. Я б точно таку руку не потиснув: максимум ляснув би по ній і побіг в інший бік)

Богдан Жур

05.09.2026, 23:20:00

Олексій Цапович, Оце правильна реакція! З такою рукою головне — не намагатися бути ввічливим. Ляснути й бігти — цілком розумна стратегія виживання. А герої чомусь постійно обирають значно складніший варіант…)

Оксана Павелко

04.09.2026, 20:14:14

❣️❣️❣️

Богдан Жур

04.09.2026, 20:19:08

Оксана Павелко, Дякую! ❣️❣️❣️

Богдан Жур

120

відслідковують

Інші блоги

Іда Нокс

Знижка у передплаті! Сьогодні) Скоро фінал✨

— Що ти хочеш, щоб я зробив? Позбувся гарему? — Це більше не має жодного значення, — хитнула головою вже я. — Я не збираюсь у тебе нічого просити. Почувши це, чорт знову загарчав. Комусь, схоже, не подобались мої

Анастасія Газе

Кохання та фірмова настоянка

У рамках безстрокового марафону Тетяни Грищак прочитала книгу Тиждень до Різдва авторства Анастасії Пармської Тепла історія кохання з ароматом кави, глінтвейну та фірмової настоянки пані Луцини! отут клікати на

Віталій Козаченко

Золотий Цвіт Папороті - 10

Радий вітати вас у новому випуску рубрики «Золотий Цвіт Папороті»! І цього разу він буде найтемнішим за настроєм, наймістичнішим за атмосферою та, можливо, найнепередбачуванішим за своїми героями. Осінь добігає

Ольга Християнчук

Трішечки оновлення♥️

Новий розділ♥️ Колишні. Я вас поверну: — Все буде добре, це лише подряпинка, - хочу її заспокоїти. — Там стільки крові, - голос її тремтить. — Нічого страшного, - стискаю її маленьку ручку. - Мене вилікують. Незначний

Христина Шарабуряк

Коли персонажі вирішили написати книгу замістьмене

Або історія про те, чому Кріс не можна залишати без нагляду власних героїв. Усе почалося з того, що Кріс вирішила трохи відпочити. Усього на один вечір. Вона навіть не підозрювала, що в цей час відбуватиметься в її вигаданому