Добрий вечір п'ятниці,  любі друзі!

Мені дуже приємно,   що ви заходите на мою сторінку і цікавитесь історією  Ані і Ілана. Сьогодні я, як і обіцяла, виклала наступні глави книги "Таємниця срібного лісу " з серії "Життя крізь попіл ". Вас чекає продовження пригод Ані і Ілана та нові їх знайомства на новій планеті))

Також, хочу додати декілька візуалів до цієї книги:

"Столиця Імперії, величезне місто-мегаполіс Астра-Сіті, яка знаходилася на планеті Нова Терра, шуміла за вікнами гостьового блоку Космічної Академії мільйонами вогнів, сирен та шелестом летючих автівок. Після вічної тиші підземелля та стерильних коридорів крейсера цей новий світ здавався Ані та Ілану занадто гучним і чужим.

Ані підійшла до стоячого на просторому відкритому балконі Ілана, який дивився на вечірнє небо, усіяне крихітними зірками.

- Ти не спиш? - тихо запитала Ані, підходячи до Ілана. Вона вже зняла важку курсантську форму, залишившись у легкій сорочці. Її довга руда коса перекинулася через плече, а у зелених очах відбивалося неонове світло хмарочосів.

- Не можу, - відгукнувся Ілан, не зводячи погляду з горизонту."

"За масивним робочим столом із темного дерева сидів ректор — адмірал у відставці Ріхард Валлен. На його парадному мундирі поблискували ордени, але вираз обличчя був далеким від святкового. В руках він тримав особисті справи найкращих випускників цього року."

На мить світ навколо зник. А потім «Фенікс» буквально вистрілив із гіперпростору. У звичайний космос. Прямо в пекло.

"Навколо них не було ані зірок, ані звичних темних просторів між планетами. Лише безперервний рух. Тисячі кам'яних брил летіли назустріч кораблю. Одні були розміром із кулак. Інші - з автомобіль. А попереду, просто посеред прогнозованої траєкторії, пропливала величезна брила, завбільшки з багатоповерховий будинок."

​"Калу підвів гостей до підніжжя величезного дерева, в основі якого була збудована широка дерев'яна платформа. Там висідали двоє чоловіків, які явно вирізнялися серед інших.

​Першим підвівся вождь Атрем. Це був чоловік у літах, з довгим сивим волоссям, заплетеним у косу. На ньому була довга накидка з найтоншого льону, повністю вкрита візерунком із золотої та багряної луски, що підкреслювало його статус. В його очах світилася глибока розсудливість, а в позі відчувалася спокійна, впевнена сила. Він поважно оглядав прибульців з небес."

Друзі, як завжди я чекаю від вас коментів і вподобайок))