Вітаю! 

Новий розділ вже на сайті. 

✨✨✨

Водій, виконуючи наказ боса, відвіз мене в салон краси. І вже сидячи в м’якому кріслі під яскравим світлом лампи, я дивлюся на свої руки. На моїх худих пальцях блищить бездоганний, довгий вишуканий манікюр — ніжний чорний із тонкими золотими нитками. Це не просто манікюр. Це як частинка тої Яни, яка не знала турбот, яка могла годинами обирати дизайн, витрачати батьківські гроші на забаганки й не замислюватися про завтрашній день.

— Знімати повністю чи просто вкоротити? — привітним тоном цікавиться майстриня, заносячи фрезер над моїм нігтем.

У горлі утворюється пекучий клубок. Серце болісно стискається. Зняти ці нігті означає остаточно прощатися з минулим безтурботним життям. Аде це моя особиста жертва на вівтар дорослішання та відповідальності.

— Приберіть довжину повністю. Зробіть короткі, акуратні нігті, — витискаю я з себе, намагаючись, щоб голос не затремтів. Міцно стискаю щелепи, аби не дати скотитися сльозам.

Дзижчання фрези звучить для мене як вирок. Що з кожним шаром гелю, перетворюється на білий пил, і разом з ним з мене злітає та легковажна Яна. Коли майстриня закінчила, я з жалем дивлюся на свої оновлені, короткі і як мені здається некрасиві пальці. Вони виглядають незвично, але саме такі руки були потрібні для того, щоб не поранити маленького Давида.

За книгою сюди...

♥️♥️♥️