Ці книжки я читала влітку, тож розповім про них у вересні, щиро рекомендуючи кожну з них.

Місто Агрія. Книга перша. Куропась і потужні рішення” Юлії Киці.

Про цей твір я дізналася з рекомендації Германа Харінгтона, зазирнула і стала читати) Тепла, трохи іронічна, трохи абсурдна, весела і некваплива історія про крихітне вигадане містечко на Азовському узбережжі, де нічого не трапляється, але весь час щось стається) Де мер на прізвище Куропась водночас є ще й наглядачем маяка, а головний та єдиний слідчий Семен Храпач все про всіх знає. Головний герой трохи нагадував мені Тартарена з Тараскона – він щиро турбується про своє місто, щоразу шукає “потужне рішення”, маючи при цьому певні замашки патерналістського владики – як ото в одному з розділів, коли містянин вдавився шматком яблука на вулиці Яблуневській, мер одразу видав наказ перейменувати усі вулиці з “фруктовими” назвами. Чи завжди ”потужні рішення” спрацьовують?) Про це можна дізнатися на сторінках книги)

“П’ятнадцять днів без нього” Полтавчанина.

Маленька історія про перші п’ятнадцять днів. Важких, страшних. Днів, протягом яких не хочеться вірити. Коли найменше полегшення болить ще гірше, а початок звички здається найгіршою зрадою. Які вже не проживе інженер Макс із військовим позивним “Сірий” – бо його вже немає. Але є його кохана. Є його друг. Є його побратим. Є його мрія про дурного собаку, що ніколи не здійсниться для нього. І є той відбиток, що залишається після того, хто йде, у душах тих, хто його любив… любить. І буде любити. Теплий, гіркий, болючий і неймовірно психологічно правдивий твір. 

“Крихітко, біжи!” Іванки Сокіл.

Натрапила на цей детективний трилер завдяки одному з марафонів. Сподобався нетривіальний сюжет про молоду лікарку Хейлі, яка мимоволі скоїла злочин і довгі роки жила із таємницею, про “брудного копа” Різа, який поплатився за нечесність найдорожчим, що мав, про Вінсента – чоловіка, який намагався все контролювати, і саме це зрештою обернулося проти нього. Динамічний, з несподіваними сюжетними поворотами, читається швидко і легко.

Ось таким вийшов мій маленький читацький підсумок літа: три дуже різні історії – від затишного абсурду й іронії до болючої історії про втрату та динамічного трилера. Напевно, саме за це я й люблю читання: ніколи не знаєш, куди тебе приведе наступна книга)

Дякую авторам за ці історії, а вам бажаю знаходити серед них саме ті, які захочеться дочитати до останньої сторінки ♥️