Запрошую вас до своєї новинки! Якщо ви сумуєте за літом — вам точно сюди. 

І ділюся візуалом до розділів.

Бабуся порекомендувала будиночок. Хотіла допомогти онуку, але допомога обернулася згодом несподіваним знайомством.☺️

— Матвійку, щось трапилося? Ти навіть не похвалив котлетки. А ти ж їх так любиш!

Я усміхнувся, нарешті усвідомивши, що справді мовчки їм уже кілька хвилин, хоча зазвичай після першої ж котлети вже нахвалював бабусю.

— Вибач, ба. Дуже смачні. Ти сьогодні перевершила саму себе.

— Та не вигадуй, — бабуся усміхнулася. — То що тебе мучить? Відпустку не дають?

— Відпустку дають, але я будинок знайти не можу. Хочеться десь подалі від людей і щоб ціна не космічна. Але здається, таке є тільки в моїх мріях.

Бабуся на мить задумалася, а потім махнула рукою так, ніби я щойно поскаржився на проблему, яку можна було вирішити за п’ять хвилин.

— Тю! Та ж є баба Рая. Вона здає чудовий будиночок. Якраз біля моря. І сусіди там далеченько. Те, що треба!

Матвій ще не підозрює, яка підстава чекає його в будиночку.☺️

Я припаркувався, дістав із пакета пиріжки з м’ясом і з капустою, ватрушку, і з’їв їх, запиваючи лимонадом. Після перекусу я дістав телефон і зателефонував Раїсі Петрівні.

— Раїсо Петрівно, я вже близько. Можливо, я сам заїду до вас за ключами?

— Ох, Матвійку, ніяк знайти не можу ті запасні. Є тільки мої. Але ти приїжджай, віддам свої.

Я замислився. Історія зі зниклими ключами мені не надто сподобалася. Якщо запасний комплект справді кудись подівся, теоретично його міг хтось знайти або навіть украсти, а тоді цілком міг виникнути неприємний сюрприз уже після мого заселення. Не хотілося, щоб в будинок вліз злодій, а мені потім відшкодовувати все. Але озвучувати ці побоювання я не став. Не було сенсу даремно хвилювати стареньку. Можливо, вона просто поклала ключі кудись не туди й забула про них. Зі старими людьми таке траплялося, і я вирішив не робити з цього проблему раніше часу.

Герої нарешті познайомилися.☺️

— Нам дійсно здали один будинок на двох. Онук Раїси Петрівни не повідомив їй, що віддав його тобі.

Я відразу усміхнулася, відчуваючи, як обурення змінюється задоволенням від маленької, але дуже приємної перемоги.

— Отже, я замовила його першою. Він мій.

Хлопець подивився на мене насупившись, хоча його голос залишився таким самим спокійним.

— Але я надто довго шукав його! Знайди собі інший. Раїса Петрівна поверне тобі гроші. Вона за годину-дві приїде.

Я обурено подивилася на нього. Після всього, що я вже встигла запланувати на цей місяць, пропозиція просто зібрати речі й шукати інший будинок зовсім не здавалася мені хорошою.

— Не хочу! Мені цей подобається.

Він на мить замислився, а потім кивнув.

— Тоді давай почекаємо Раїсу Петрівну. Нехай вона розбирається з цією проблемою.

Я зітхнула, бо іншого варіанта все одно не бачила.

— Нехай. До речі, я Майя. А тебе як звати?

— Матвій.

Ніяк будинок не поділять.☺️

— Я перша будинок замовила. Отже, потрібно повернути гроші Матвію, нехай їде звідси, а я залишусь.

Матвій повернув голову в мій бік, і я вже за виразом його обличчя зрозуміла, що погоджуватися зі мною він не збирався.

— Але мені цей будинок подобається. І я не встигну знайти інший. В мене вже почалася відпустка. Я не можу її перенести.

— А мене це не хвилює, — я сердито вперла руки в боки. — Я вже анонсувала своїм підписникам цей будинок. Я хочу відпочивати тут. І в мене немає власної машини, щоб їздити туди-сюди. Мене тато привіз.

— То хай тато забере тебе і знайде новий будинок.

Я обурено витріщилася на нього.

— Але ж я перша його знайшла!

— І я його знайшов, — абсолютно спокійно заперечив Матвій.

— Тільки після мене!

— Я за нього заплатив.

— Я теж заплатила!

Ми вже почали сперечатися, коли Раїса Петрівна підняла руки, намагаючись нас зупинити.

— Тихіше, дітки. Зараз ми щось вигадаємо. Тільки не сваріться.

І відео до останнього розділу.

Запрошую вас на свою сторінку!❤️

Читати: "Випадково разом"

Мої соцмережі: ТікТок, Ютуб, Фейсбук та Інстаграм