Вчора, здається, вони порозумілися. І знайшли дещо спільне. Але сьогодні знов взялися за старе. 

Чат у цей момент просто вибухнув космічною швидкістю повідомлень:
«ААААААА, ВІН ДАВ ВІДСІЧ!! НАШ КРАШ!»
«Найкращий стрім за всю історію ТікТоку! 100к на трансляції!»
«Дивіться на її обличчя, вона зараз його вб'є цим зайцем!»
«Бренд косметики в шоці, але це найкраща реклама маски в моєму житті!»

Ксю важко дихала, білий крем повільно стікав по її підборіддю, капаючи на худі. Вона подивилася на Ярослава поглядом, у якому читався смертний вирок усім його децибелам. Вона вже занесла руку, щоб відповісти йому тим самим, але Ярослав діяв швидше. Він м'яко, але неймовірно міцно перехопив її зап'ястя прямо перед силіконовим вухом мікрофона.

— Повільніше, Ксеніє Андріївно, — прошепотів він їй прямо в праве вухо мікрофона. Його хрипкий баритон вібрував від прихованого гніву, іронії та якоїсь дивної пристрасті. — Пам'ятай про перше правило АСМР, яке ти мені так ретельно вбивала в голову. Жодних різких рухів. Навіть якщо тобі зараз дуже хочеться мене вбити