Доброго вечора!

Друзі, запрошую до своєї новинки! Це буде дилогія! Перша частина БЕЗКОШТОВНО! 

Зустрічайте!

Розпорядниця королівського відбору 

Заснути у власному ліжку, а прокинутися в тілі Розпорядниці королівського відбору наречених? Легко! Особливо коли з перших хвилин тебе силою поять зіллям, змушують підтасувати результати на користь капризної принцеси, а за відмову погрожують знищити твою родину в рідному світі.

Так, взяти себе в руки! Якщо Даніель хоче корони, я її їй принесу і миттєво повернуся додому! Мене абсолютно не хвилює весь цей дурнуватий світ з його дикими звичаями і королем, за якого мають битися восьмеро дівчат з низькою самооцінкою (ще б я за хлопа з кимось змагалася. Ага, звісно). 

Курс — додому! Почали!

Яся — звичайна вчителька з Землі. Її курс простий і зрозумілий: непомітно виконати чужі вимоги, довести відбір до кінця й якомога швидше повернутися до свого затишного життя.

Річард — володар королівства-оази, чия стихійна магія розриває його зсередини, а захисний Купол Альтарії тріщить під вітрами смертоносної пустелі. Щоб урятувати народ, йому негайно потрібна дружина — і обов'язково чистокровна принцеса.

Вона змушена готувати для нього ідеальну наречену.

Але що, якщо його серце обере не одну з принцес?

Уривок:

— Що ви зробили? — шепочу я, миттю піднімаючись з ліжка. — Що відбувається? Де я?

Але відповідь на останнє питання підказує моя нова чужа пам'ять, яку мені, здається, влили в тому напою. І все чим раз менше схоже на сон.

— Ти в Альтарії, — усміхається старша. — Але ти це й так знаєш, правда ж?

— Але як? Чому? Це все сон, так? Я просто зараз прокинуся і…

— Ти не прокинешся і це не сон. В світі існує безліч паралельних світів. Ти зараз в одному з них. Я поміняла твою душу і душу нашої впертої Ясі місцями, тож тепер ти… Ну ж бо, спробуй згадати?

— Леді Яся? — шепочу я. — Головна Розпорядниця відбору наречених для Його Величності Річарда Герхільда… Що за?

Ці слова самі виникають на моєму язиці, а я шоковано зриваюся з місця і підбігаю до велетенського дзеркала в кутку цієї дивної кімнати, яку, як я тепер знаю, звуть покоями. Там на мене дивиться дівчина зі схожими на мої, та все ж чужими рисами обличчя. Вона теж одягнена в дивну пишну сукню, а її волосся, значно довше за моє власне, заплетено в дивакувату косу.

— Все правильно, — схвально хитає головою леді.

— Мене звати леді Клер де Лансьє, я няня і наставниця принцеси Даніель, — вона вказує головою на молодшу дівчину поруч. — Ми не змогли домовитися з нашою тутешнею Ясею, тому прикликали тебе.

— Домовитися про що? — питаю тихо, нарешті розуміючи, в яку ср… ду… кхм, в яке негарне місце потрапила.

— Як ти вже пам’ятаєш, ти — Розпорядниця відбору нашого короля.

— І ви хочете, щоб я здобула перемогу? — видаю перше, що приходить в голову, згадуючи, як колись читала любовні фентезі про довбаних потраплянок.

— Що? Ти? Та кому ти потрібна! — моя теорія викликає в жінок щирий сміх. — Ти зробиш усе можливе, щоб Даніель перемогла. Підлаштуєш всі випробування так, щоб моя дівчинка була найкращою партією для нашого короля. 

Тепер все стає зрозумілішим. Окрім одного…

— А якщо я відмовлюся? Моя попередниця, як я зрозуміла, вам відмовила. Якщо я просто зараз піду до короля і про все розповім? — питаю чітко і впевнено, щоб не показувати, наскільки мені лячно усвідомлювати всю цю жахливу нереальну ірраціональну ситуацію.

— Тоді помреш… Але спершу побачиш, як помирають твої рідні. Знаєш, наша Яся — сирота і відчайдуха. Шантажувати її було доволі важко. В ось в тебе вдома є батьки, а ще… красунчик наречений… Правда ж? — вона проводить рукою і на поверхні в дзеркалі з’являються обличчя моїх рідних. Даніель хмикає, вглядаючись в них.

— А він і справді красунчик. Може перетягнемо його теж сюди? Але разом з тілом, звісно… — “ах ти ж погань така малолітня” — хочу сказати я, але щось мене наче стримує. Натомість хвиля відрази і гніву огортає мене, наче моє земне затишне життя спаплюжили погляди цих недороблених інтриганок. Але загроза реальна. 

— Принцесо! — Клер невдоволено гаркає і юнка затихає. Теж мені, майбутня королева. 

— Не чіпай їх! — різко кажу я, ігноруючи, майже покриваюся льодом від страху.

— Слухай мою пропозицію, Ярославо, — насолоджуючись тим, що керує ситуацією, каже вона. — Ти живеш життям леді Ясі, проводиш відбір і всяко сприяєш перемозі Даніель. Коли вона стає королевою, ти повертаєшся в свій світ. Але якщо ти спробуєш розповісти бодай комусь правду про себе, про нашу угоду, або не будеш допомагати Даніель, я знищу тебе, знищу твою родину і заодно ще бідну сироту леді Ясю, яка зараз шоковано звикає до твого світу. Зрозуміла мене? Це гра на виживання, дитинко. І в тебе є лише один шанс виграти її — дограти свою роль до самого завершення.

Лайно…

— І як я маю змусити короля обрати Даніель? — шепочу.

— Покопирсайся в новій пам'яті. Впевнена, там ти знайдеш потрібну інформацію. До слова, не хвилюйся. Це тіло пам’ятає правильні реверанси і знає, де що знаходиться. А твоя пам'ять підкаже всі правила поведінки, етикет та імена людей, з якими ти працюватимеш. Ти хоч уявляєш, як я посприяла твоїй комфортній адаптації?

— Зараз впісяюся від щастя, — хмикаю. — Це ж напевно тобі потрібно, щоб мене не викрили.

— Нічого, ще оціниш, — киває вона і повільно йде до дверей. 

— Це таки сон, — з надією намагаюся себе розбудити.

— І не мрій, — кидає мені Даніель і виходить з покоїв вслід за нянькою. 

Розпорядниця королівського відбору 

Також новина від Анни Харламової:

Безкоштовно лише кілька днів‼️ Поспішайте прочитати ❤️

“Шериф для дикої”

Він думає, що ще може все виправити.

Вона впевнена, що другого шансу він не заслужив.

Кожна їхня зустріч закінчується перепалкою. Кожен випадковий дотик нагадує про ніч, яку обоє так і не змогли забути.

Вона ховається від власного минулого.

Він — від страхів, які колись змусили її втратити.

Вона раз за разом зачиняє перед ним двері. Та чи вистачить у Дерека впертості змусити Лів відкрити не лише двері свого будинку, а й серце?

❤️дуже гаряче ❤️норовлива героїня❤️емоційно та відверто

Ваша Яся ♥️