Знаєте, я не зовсім хотіла писати цей пост. Але, мабуть, зараз мені просто потрібно виговоритися та поділитися з вами.
Про тата я вже писала. А тепер, 1 вересня, не стало моєї бабусі.
І, якщо чесно, досі не усвідомлюю всього, що відбулося.
Кожні мої канікули в дитинстві проходили у неї. Навіть коли виросла, вивчилася й почала працювати з графіком 2/2, все одно знаходила час приїхати, допомогти їй по господарству, просто побути поруч.
А тепер її немає.
І це, бляха… боляче.
За такий короткий час із мого життя пішли одразу двоє дуже важливих для мене людей. І я просто не знаю, як це все пережити та куди подіти стільки болю.
Довелося звернутися по допомогу до лікаря, бо, якщо чесно, я просто не вивожу всього цього.
Я не перестаю писати.
Навпаки — коли мені хоча б трохи вдається переключитися то пишу. Мабуть, саме це зараз і тримає мене.
Я майже дописала «Ти мій дім» і дуже хочу повернутися до вас із цією книгою.
Тому, любі мої читачі, прошу ще трохи часу. Мені потрібно прийти до тями, зібрати себе докупи.
Коли мені стане трохи легше, я повернуся та викладу залишок книги.
І після неї хочу поділитися з вами новинкою, яка, сподіваюся, буде не менш цікавою. ❤️
Дякую, хто лишається поруч.
Я дуже це ціную.
Бережіть себе та своїх близьких. ♥️
20 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПрийміть співчуття
Співчуваю вам
Співчуваю!
невимовний біль, щиро співчуваю…
Мої вам співчуття, втрачати близьку людину завжди нестерпно боляче... У кожної людини свій спосіб примиритися і продовжити жити, бажаю вам знайти правильний для вас...
Щиро співчуваю❤️
Співчуваю ❤️
Творчість дійсно може зцілювати, але потрібен і час. Чекаємо на Вас, скільки буде потрібно ❤️
Ваш допис хочеться читати дуже тихо. Без звичних фраз і без спроб щось пояснити чи виправити, бо є речі, перед якими людина просто має право побути собою — не авторкою, не чиєюсь надією, не тією, від якої чогось чекають.
Мені особливо відгукнулося те, що Ви дозволили собі зробити паузу. Думаю, це дуже чесно щодо себе. «Ти мій дім» нікуди не зникне, а от Ваш внутрішній ресурс не варто вимірювати дедлайнами чи очікуваннями читачів.
Нехай Вам зараз буде дозволено просто проживати свої дні так, як виходить. А до історії повернетеся тоді, коли всередині знову з’явиться місце для неї.
Прийміть мої щирі співчуття. Навіть не уявляю, наскільки важко вам зараз. І якщо саме творчість та ваші історії допомагають хоча б трохи триматися й проживати цей біль, то пишіть стільки, скільки відчуваєте потребу. Іноді те, що ми створюємо, справді стає для нас опорою у найскладніші моменти. Бажаю вам багато сил пережити цей непростий час ❤️
Співчуваю вам. Тримайтеся. Знаю, як це нелегко. Сама, на жаль, через таке пройшла. Кажуть, час лікує, але... ні, він лише притупляє біль.
Співчуваю. Я навіть уявити не можу як вам важко. Тримайтеся будь ласка. Ви зараз займайтеся собою, своїм здоровʼям, намагайтеся повернутись до життя, а ваші читачі вас обовʼязково дочекаються. Не спішіть, робіть все як треба.
Співчуваю. Обіймаю.
На початку епідемії ковіда я протягом місяця втратила маму і чоловіка. Тому дуже розумію, як це...
Пишіть, десь бувайте, намагайтесь менше думати і згадувати перші місяці, хоча це реально важко і обов'язково треба, щоб могли на щось відволікатись. Я тоді по вуха завантажились роботою і мало бувала вдома
Ну й гідазепам...
Втрата важливої людини — це важкий удар у найболючіше місце. А якщо ще не відійшов від попередньої втрати, то це взагалі подвійний удар. Молодці, що тримаєтеся. Думаю, творчість повинна дати можливість хоч трохи пережити це горе. Дуже співчуваю й бажаю, щоб ви згадували про своїх рідних із гіркою посмішкою, а не зі сльозами, які не перестають текти. Що ж, я теж декого втратила, і мені досі не віриться. Я час від часу повертаюся думками й потім згадую, що вже нічого чекати. Це як жахіття, яке наяву. Зараз пишу — і в горлі ком стоїть. У нас немає вибору, окрім як жити далі з цим. Найкращі йдуть першими…
Співчуваю. Тримайтеся.
Тримайтеся ❤️
Щиро співчуваю вашій втраті. Важко навіть уявити, як непросто пережити стільки болю за такий короткий час.
І так, письмо справді інколи допомагає хоча б ненадовго відволіктися від усього, що відбувається навколо, і трохи перевести подих.
Бережіть себе. Сил вам пройти через цей період і потроху повернутися до того, що приносить хоч трохи світла.
Співчуваю. Примайтеся
Міцно обіймаю. Сил і мужності, щоб пережити ці жахливі втрати.
Жах. Тримайтеся ❤️
Співчуваю. Тримайтеся.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати