Якщо ви ще не знайомі з романом «Моя чужа сімʼя», хочу коротко розповісти, про що ця історія.

Ця історія про батька, який сам виховує семирічну доньку і давно вирішив, що особисте життя може почекати.

Ця історія про жінку, яка втратила надію стати мамою і навіть не здогадувалася, що її люди — зовсім поруч.

Ця історія про дівчинку, яка росте без мами, але все ще вірить у дива. І щиро переконана, що дорослі надто багато думають і надто мало роблять. Тож їй доводиться дещо взяти у свої руки, щоб вони нарешті перестали ховатися за сумнівами й помітили те, що вже давно відбувається просто в них під носом.

Ця історія про сімʼю. Про любов і підтримку. Про страх знову довіритись. Повірити. Дозволити собі мати право на власні бажання. І про сумніви, через які іноді так важко зробити навіть один маленький крок назустріч собі.

«Моя чужа сімʼя» — тепла, місцями весела, місцями щемка історія про те, як зовсім чужі люди маленькими кроками йдуть назустріч одне одному і поступово стають найріднішими.

Якщо ви ще не знайомі з Вітею, Мирославою та Катрусею — запрошую до їхньої історії. Можливо, саме сьогодні час перегорнути її першу сторінку.

Приємного читання! 

Ваша Валерія Серпень❤️