Добрий день. Сьогодні я до вас зі шматочком скла та книгою “Ейлінг”. 

Цитата:

— … не справедливо, — зірвалося з моїх губ, перш ніж я встигла подумати. 

— Що саме..? — наші погляди зустрілися і я повільно здійнялася з канапки, тільки б не розповідати йому про все те, що зараз робилося в моїй голові. 

— Все, — нервово сковтнула загустілу слину та підігнула під себе ноги. Елайв розгублено кліпнув, намагаючись зрозуміти про що саме я говорила. — Ти ніколи не шкодував про те що погодився працювати з  моїм батьком?

— Шкодував, — спокійно відповів він, натягуючи лайфлайнер назад та під’єднуючи до вставленого катетера. — Але я ніколи не шкодував про наше знайомство. Ти буквально перевернула мій світ верх дном та зробила з мене найкращого біотехніка у всіх трьох полюсах. Можливо, це звучить доволі страшно, але… я ніде не міг би побачити стільки різноманітних ран. Ти навчила мене всього, чого я знаю. І тепер я можу допомагати всім цим людям. Можу допомагати тобі. Багато чого можу, насправді…

— З мене був гарний манекен з біології, — погодилась з ним та хитнула головою. — Але…Елайве…? Ти не гадаєш, що деякі знання краще тримати в таємниці? Все те, що ти створив. Що створив мій батько… Все це використовують не так, як мали б. Зовсім не так… Хіба не краще було б, якби всі ці знання були доступні лише вузькому колу? Свідомому колу, яке б правильно ним розпоряджалося. Не роблячи розподілу на хворих та здорових. Не намагаючись винищити когось та підлаштувати закони під себе.

— Я хотів би, щоб так і було, Лін. Але… Це звучить як утопія…І навряд ми колись зуміємо досягти її. 

А також забігайте до інших скляних історій:

“Помста для Роуз”

“Спи під моїми губами”

“Закохана”

    ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб