Знаєте, коли я вчилася в школі, кожен раз, чуючи, що хтось із авторів шкільної програми знищував свої твори, я думала: «Нащо? Стільки часу витратив, щоб потім спалити — дурень». Приклади? Гоголь, який спалив другий том «Мертвих душ». Кафка, що просив друга знищити його рукописи.
А тепер я їх розумію. Інколи здається, що історія цікава, а в один день прокидаєшся й думаєш: «Краще все це видалити, щоб і сліду не залишилося».
Дивно, як змінилася я сама. Колись була впевнена: якщо щось створила — хай лежить. Слідуючи такій лозіці і досі тримаю свої дитячі малюнки. Маю навіть лист, написані собі дорослій у 12 років. А от твори, на які витрачаю стільки сил і часу, часто ловлю думку: «Може, краще не позоритися й видалити?»
Зупиняє мене тільки відповідальність перед читачами, які наважилися мене автора початківця почати читати. Саме тому ті книги, що вже на сайті, матимуть свій кінець. Але є велика кількість напрацювань, які такого захисту не мають. Звісно проходить час і я заспокоююсь та ці періоди це просто жах.
А у вас буває такий стан? Що ви робите, коли хочеться все знищити?
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУ мене не було бажання видалити чи знищити) а от бажання поржати, особливо над чимось дуже старим, - періодично виникало. Що стосується творів на Букнеті - я їх просто приховую, якщо знаю, що не дописуватиму, але видалити - рука не підіймається, все-таки туди було вкладена якась ідея). Хоча, зізнаюсь,навіть недавні завершені твори через 1-2 місяці в викликають питання: щось здається надто наївним, щось недоречним, щось - занадтим) але редагувати вже закінчений твір - то для мене катастрофа.
Іванка Сокіл, Що ж може і справді подивитися на це з гумором а не із станом все пропало ))
❤️❤️❤️
Eugene, ❤️❤️❤️❤️
Ну, мені дуже просто) Як тільки виникає бажання щось знищити, питаю себе - хіба ти Гоголь?) Після цього якось вже незручно))
Вадим Сухобрус, Ну да до Гоголя мені далеко))) Дякую ❤️
Таке бажання виникає часто, але коли бачу кількість додавань книг до бібліотеки, число тих, хто відслідковує і читає, залишає коментарі, то все ж бажання продовжити перемагає і думка, що все ж таки все не дарма з'являється частіше)
Вілена Озерська, Щож наші читачі, нас стимулюють йти далі і не зупинятися). Дякую, що завітали на мій блог)
Дорого дня я не письменник але я читач і якщо у мене щось заберуть я обіжісь тому незаберайте в мене те що я ще не прочитав бо я буду дуже засмучений((((
HRYNO, Не хвилюйтеся все, що ви почали читати, ви прочитаєте конець. Дякую, що взагалі читаєте мої книги)
Дуже знайомо. В свій час знищив багато творів. І навіть зараз хочеться. Жалко що електроні книги не спалиш.
Марко Левчук, Що ж я ще не дойшла до знищення, зупинилася на моменті бажання. Але стало тепер цікаво, що буде якщо я ропечатаю і спалю. Дякую за ідею)
Бувало, коли я після свого попереднього дня народження протягом 11-ти (!) місяців не був активним, хоча побував в цей час на платформі. Врешті, я вирішив залишити усі свої твори (деякі стер з лиця землі), аби набирати сотні (або навіть тисячі) переглядів;)
Вілена Озерська, Звичайно ні. Головне — одразу зрозуміти, чи правильно ми все робимо, бо якщо не подумати ще двічі, ми можемо втратити всі наші ідеї:( А видалення книг пов'язані з оповіданнями, написані ШІ. Вони були неідеальними, адже вони надруковані некоректно і без чіткого продовження твору, а в одному з творів хтось не зрозумів сюжет твору¯\_(•.•)_/¯
Не сумуйте за своїми рукописами. Я теж їх втратив. Спочатку ті, що до 2022-го у мене були (писати твори я почав у 2019 році), а потім ті, що від 2022-2024 років лишились. Коли я дізнався про Букнет, я лише роблю тільки одне — переписую свій оригінал у чернетку, а в чернетці перекладаю все на українську мову (бо в цей час постійно писав на російській). Один рукопис у мене вже є — розповідь у частинах "У лісі".
Такі моменти в житті, звісно, бувають, особливо у творчих людей. Творча людина дуже тонко все відчуває, вона емоційна й часом надто вимоглива до себе. І це нормально.
У мене теж у житті був такий період, коли я писала вірші, а потім одного разу взяла й просто все знищила. І, на жаль, коли пишеш під натхненням, не завжди запам’ятовуєш те, що народжується в цей момент. А тепер, коли я почала писати тут книги й дізналася, що на платформі можна публікувати ще й власні вірші, дуже шкодую, що колись їх знищила.
Тож ви не одна. Думаю, у багатьох творчих людей бувають такі моменти, коли здається, що все написане — нісенітниця й хочеться все видалити. Не переживайте, це минеться.
А коли накривають такі емоції, спробуйте просто переключитися на щось інше: спорт, прогулянку, приготування якоїсь нової страви чи ще щось, що приносить задоволення. Головне — не приймайте рішень щодо своїх творів на емоціях.
Бажаю вам творчості, терпіння, натхнення і, найголовніше, ніколи не знищувати те, що одного разу народилося у вашій душі.
Аліна Чуйко (Hunter), Дякую.) Навзаєм!
У мене не було такого бажання. Принаймні поки що)
Ромул Шерідан, Це вам дуже‑дуже повезло. Вибачайте, та я вам трохи заздрю))
Ловіть промені підтримки ʕっ•ᴥ•ʔっ♥️
Кіт Анатолій, Прийняла ☀️ умножила ✨ і вернула назад із найщирішими обіймами. Дякую за підтримку
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати