Потік думок
Знаєте, я намагалася писати, задля читачів. Мої думки розсіювалися як тільки починала, а далі історія почала текти у моїй голові і завжди я розтворююсь у ній. Мені здається я поділяюся на двох - письменниця і вчитель/бізнесвумен. Старалася бути і там і тут. Мені завжди вдавалося всидіти на двох стільцях, але щось трапилось. Аномальний застій. Ви певно помітили що я публікую частини дуже рідко. Два роки тому моє життя не було таким як зараз, воно було не постійне, сповнене різних не цікавих речей, стресу, але щодня мій мозок прокручував одну і ту саму сцену з книг, старалася якось покращити її спийняття, зацікавити і певно мені це вдалося, бо є Ви. Щось змінилося. Кожного разу як пишу - я ніби у трансі, вмикаю музику, починаю уявляти, писати. Музики я не чую і слова, відбитки яких лишаю у книзі, вони від моєї інакшої частини, не тієї людини яка зараз це все виписує. Щоразу як музика повертається, клянусь, той текст написаний я бачу вперше. Ті звороти, звернення, порівняння, сцени, розвиток подій - усе це я читаю разом з Вами. Сьогодні ми говоримо більше про зміни, напевно...отже.. Бляха, так, я перестала уявляти, бо щодня валюся з ніг і молюсь аби долізти до ліжка, але та письменниця в мені живе і вже мої нотатки переповнені ідеями які я готова втілювати у моїх книгах. Я не зникла. Я тут і щодня думками про те, що маю писати, але у цьому і проблема.
Цієї ночі і наступних я хочу щоб моя письменниця прокинулась і знову зотворила щось, розворушила ваші будні і Ви знову відчули ту купу емоцій, які переслідують вас під час прочитання книги. Мені тільки 21, а я вже герой для себе, але не для Вас. У мене таке відчуття ніби ви дуже довго чекали і це очікування затягнулося. Проблема у тому, що я почала себе заставляти певно що. Ті чарівні коментарі, хочаб якась взаємодія з моїми книгами це мої рушії і це проблема. Я хочу навчитися писати для себе, мені хочеться, аби той поділ мене зник і ми стали одним цілим. У мене надзвичайно велике бажання побачити Ваші емоції і знати про ваші переживання у книгах.
Можливо, хтось теж стикався з таким і ви мене розумієте. Якщо ви письменник/письменниця, напишіть у коментарі свою улюблену книгу, яку ви написали самі, я хочу почитати різні цікаві історії і буду вдячна, якщо ви поширите їх для мене
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУ мене теж таке було це шлях до вигорання. Тому тепер, перед тим як публікувати, головне, щоб історія подобалась мені, а читач це відчує. «Спокуса на десерт» — улюблена, обожнюю! Суцільна насолода була писати.
Олена Мисак, мені полегшало, думала, що це не моя тарілка і що такого не існує у авторів, справжніх, що автор пише щодня і він натхненний. Дякую, що поділилися, тепер мені не так соромно перед читачами
❣️❣️❣️
MargFed, дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати