Мої вітання всім, хто зазирнув. Раптом знову зайнявся пошуками своїх предків, бо побачив кілька свіжих публікацій і випадково потрапив на один запис. Чомусь згадалося, як часто автори історичних романів чи серіалів накручують собі сюжет, а деякі читачі (або глядачі) обурюються, що, мовляв, це вже точно вигадка. І справді, коли вивчаєш якийсь історичний період, коли стикаєшся зі становим суспільством, то потрібно багато дізнаватися, перш ніж описувати взаємини людей у минулому. Водночас життя показує, що все може виявитися набагато складнішим за чиїсь фантазії. І ось приклад, який цілком потягне як зав'язка для роману. Якщо, звісно, вам цікавий історичний гостросюжетний любовний роман. Раптом комусь стане у пригоді!
Це запис у метричній книзі одного з сіл Київського повіту. Цікавий він тим, що під час його вивчення виникає одразу кілька запитань, і він сам по собі виявляється дивовижним свідченням чогось не зовсім звичайного.

Отже, він свідчить, що селянин села Шибинська Рудня Петро Олександрович Чернявський — одружився. Чи це дуже дивно? Чом би й ні, вже його прізвище дивовижне. Чернявський — не надто селянське прізвище. Крім того, записаний він по батькові на -ич, що в метричних книгах того періоду знову ж таки не дуже вживалося щодо селян. Жив у цьому хуторі, який зараз злився з населеним пунктом, у парафіяльній церкві якого і був зроблений цей розпис, тут усе зрозуміло. Однак, знаєте, хто став його дружиною? Київської губернії Радомишльського повіту міщанка Машинського(?) товариства Франциска Леонтіївна Базиєвська, поміщиця за свідоцтвом Київського повітового поліцейського управління Базиєва, католичка. Чим це дивно? По-перше, тим, що селянин одружився з міщанкою-поміщицею. І це вже дивно, оскільки хто саме вона — міщанка чи поміщиця і чому ж за селянина? І навіщо це було вказано. По-друге, він православний — вона католичка. По-третє, вона старша за нього на три роки. По-четверте, знадобилося аж свідоцтво поліцейського повітового управління для укладення цього шлюбу, і воно, це управління, зауважу, ще й по-своєму писало, хто вона, з помітною русифікацією прізвища. По-п'яте, вона у 29 років вийшла вперше заміж. Так, не в 79, але тим не менше. Ну, а по-шосте, тут цікаво ще й те, хто був свідком цього одруження. У записі перекреслені одні й вписані інші, може, це була просто помилка священника, але ось вписані потім цікаві особистості — від нареченого: з Люблінської губернії селянин Йосип Розе, і селянин Феодосій Григорович Шалюта; а від нареченої: Феодосій Микитович Шалюта та Іван Яковлевич Сивобород. Вони вказані сторінкою нижче. Хіба це не чудово? Аж два Феодосії Шалюти як свідки, причому по батькові різні! Та ще й селянин із таким чудовим прізвищем, як Сивобород!)

Хіба тут не відчувається якась таємнича історія? Як ви думаєте, може, це я собі просто придумав?)