Відразу три супер знижки на класні книги!

Привіт, мої хороші!

 

Сьогодні знижки на три зовсім різних історії кохання. Їх об'єднує лише одне - справжнє кохання долає всі перешкоди.

1) ТЕБЕ КОХАТИ ЗАБОРОНЕНО.

Тебе кохати заборонено

Я знав, що повинен триматися від неї якомога далі.
Першокурсниця. Моя студентка. Заборонена.
Я повторював собі це щодня. Після кожної лекції. Після кожного випадкового дотику. Після кожного погляду її неймовірних очей, які назавжди позбавили мене спокою.
Я намагався боротися. Та варто було побачити її поруч з іншим — і в мені прокидався чоловік, готовий знищити будь-кого, хто насмілиться торкнутися того, що вже давно стало моїм.
Я програв цю війну.
Її поцілунки стали моєю залежністю. Її смак — найсолодшою отрутою. Я ризикував кар'єрою, репутацією, майбутнім... і був готовий заплатити будь-яку ціну за ще одну мить у її обіймах.
Та я навіть не здогадувався, що справжнє випробування ще попереду.
Одне ім'я перевернуло весь мій світ.
Батько дівчини, без якої я вже не міг дихати, виявився тим самим чоловіком, якого я ненавиджу з дитинства, за те що зруйнував життя мені і моїм рідним. 
І тепер мені доведеться вирішити...
Помститися за минуле чи боротися за єдину жінку, яку я шалено кохаю?

УРИВОК

В інституті розмови лише про майбутні змагання і відпочинок біля річки. Хлопці закупились алкоголем і попусками , хоч не думаю що викладачі їм це дозволять. Хоча, якщо захочуть, знайдуть можливість. В таких справах головне бажання. Тим більше, я чула що наш фізрук теж душа компанії і не проти хильнути.

- Доброго дня. - увійшов в аудиторію Влад і моє серце збожеволіло. В чорному спортивному костюмі  він наче старшокурсник. Красивий аж подих перехоплює. - В мене для вас новини, які вам точно сподобаються. Математики не буде, так що, можемо виїхати раніше. Автобуси вже чекають біля головного корпусу.

- Крутяк! - крикнув за моєю спиною Орест і ми з Владом зустрілись поглядами. Відчуваю як спалахують мої щоки, а серце мабуть чують всі присутні. Якби він тільки знав, що зі мною робить його посмішка... Але чоловік швидко відвів погляд і подивився на присутніх. Мабуть він моєї радості не розділяє. Настрій відразу впав і в мене навіть з'явилось бажання повернутись додому. Мама б точно зраділа.

- То чого сидимо, бешкетники? З речами на вихід. Зустрічаємось біля автобусів за двадцять хвилин. Нікуди не розходитись бо ніхто нікого чекати не буде.

- Yes, sir! - піднявся Волос і приклав долоню до скроні наче віддає честь. Всі почали сміятись і швидко підірвались та пішли на вихід з аудиторії. Ми з Нікою хоч і сиділи з самого переду, та вийшли останніми.

- Єво, затримайтесь на хвилинку. - впіймав мене за руку Влад вже біля самих дверей і потягнув назад. Я цього не чекала, тому врізалась в широкі груди чоловіка.

- Я... постою на шухері. - почула за спиною голос Ніки. - Ну, тобто, я в коридорі зачекаю. - двері зачинились і Влад притиснувши мене до стіни навис зверху. Його погляд такий холодний і злий, що від нього реально можна замерзнути на бурульку. Спершу ми просто дивились один одному в очі, а потім він підійшов впритул.

- То для кого ти так одягалась, Єво? Кого збиралась звабити? - його рука лягла на моє стегно і ковзнула вгору. Я відчуваю через одяг яка вона гаряча і сильна. - Відповідай! - стискає талію і я ахаю. Мабуть я божевільна, та все це мене збуджує... Жодного разу навіть найпристрасніші поцілунки Богдана, не викликали в мені таких почуттів, які я відчуваю зараз лише від голосу і близькості Влада. Я кохаю його. Та я буду не я, якщо скажу йому про це. Що він мені казав? Ми не можемо бути разом і щоб я ні на що не сподівалась. Ну що ж - подивимось.

- Яка вам різниця, Владиславе Андрійовичу? Між нами нічого немає і бути не може. Так здається ви казали? Ну що ж, значить я можу робити все що захочу і зустрічатись з ким захочу. Я вже повнолітня. - хотіла його відштовхнути, та він не дозволив. Притис мене до стіни своїм тілом і нахилився до обличчя.

- Ти навмисне це робиш? - запитує і проводить носом по моїй щоці.

- Що... я роблю? - видихаю і прикриваю очі.

- Провокуєш мене, камікадзе. Примушуєш скаженіти від ревнощів і думати лише про тебе. - Божечки! Ну хіба ж це не зізнання в почуттях? Він цілує моє обличчя і опускається до шиї... - Думати про те, з ким ти? Що робиш? І чи дозволяєш йому ось так тебе цілувати?

- Боже... - знов видихаю. - Владе...

- Трясця, мала... - він занурює пальці в моє волосся і накриває мої губи своїми.Не так як вперше... Він цілує глибоко, пристрасно, голодно, наче дуже давно хотів цього. І я хотіла... Обіймаю його за шию і відразу відповідаю на поцілунок...............................................................................

- Сергію Миколайовичу, доброго дня! - почули з коридору крик Ніки і я різко відштовхнула від себе Влада. Йоханий бабай! Нас мало не спалили... Добре що Ніка в коридорі стояла. Хоч я якщо чесно зовсім забула про неї. Я взагалі забула на якому світі живу. І все це через чоловіка, який зараз з легкою посмішкою спостерігає за тим, як я швидко поправляю волосся і одяг. Весело йому. Подивимось що буде, якщо ми дійсно спалимось. Не дай Боже.

- Доброго дня, Лебеденко. Єва не з вами? Вона мені потрібна. - запитує дідусь і двері в аудиторію відчиняються.

- Привіт, дідусю. Ти шукав мене? - посміхаюсь і сподіваюсь що по мені не видно, чим я щойно займалась.

- Не зрозумів! А чого це ви тут вдвох замкнулись? - переводить погляд з мене на Влада і знов на мене.

- Ну... ти ж сам хотів щоб я домовилась з Владиславом Андрійовичем , про те щоб перездати якісь теми і покращити оцінку з філософії. От я й домовляюсь.

- Молодець. Це правильно. То що Владе, візьмешся за мою онуку?

Продовження  тут!!!

 

2) УТРИМАНКА

 Феєричне  знайомство  головних  героїв ,  спроба  втечі ,  змагання  на  "хто  кого  першим  доведе  до  сказу" , справжній  чоловік  і  бешкетниця,  фіктивні  стосунки ,  боротьба  з  привидами  минулого ,  емоційні  каруселі   і  багато  іншого  чекатиме  на  вас  в   цій  історії.

Утриманка

 

Анотація до книги "Утриманка "

-  Слухай і запам'ятовуй, вдруге повторювати не буду. - починаю гоорити, щойно вона зачинила двері. -  З сьогоднішнього дня, ти живеш в моєму будинку і прислуговуєш мені. Робиш все, що я скажу. - бачу як вона напружилась і зробила крок назад. - Заспокойся, лихо ходяче. Я не претендую на твоє тіло. - поки що. - додаю подумки. Я на нього навіть дуже претендую. Але дам тобі час звикнути. - Я маю на увазі хатню роботу, а ще якісь дрібні доручення і підняття мого настрою. - продовжую.

 - Я що схожа на клоуна? - починає злитись, а мені шалено подобається, як вона казиться. - Ви не за адресою.

- Мені краще знати. Май на увазі, вибору в тебе немає, точніше є... Або ти робиш те що я кажу , або будеш сидіти у в'язниці. - знов брешу.
- Я згодна. - якось дуже швидко погоджується дівчина. І це мене насторожує.
- Щось ти швидко погодилась, Софіє. Щось задумала? Втекти не вдасться, тут всюди охорона і камери.
- Я - Соня. І я не збиралась тікати. Скільки будете платити?- дивує мене дівчина, якщо чесно, про це я поки що не думав. Я взагалі ні про що не думав, головне, щоб ця співоча пташечка була поруч. Але ж цього я їй не скажу.
- Платити? Софіє,- вимовляю майже по літерах і спостерігаю, як вона зі злості стискає зуби. - З сьогоднішнього дня, ти моя безкоштовна іграшка. Маріонетка. - навмисне хочу вивести її на емоції.
-Треба було вдарити вас сильніше. - шипить наче зміючка, а я вже не стримую сміх. Така кумедна дівчина.

- Мені вже подобається. Пішли, покажу тобі твою кімнату.

- І довго я повинна бути... гм... Іграшкою?

- Поки мені не набридне з тобою гратись...

Знижка тут!

 

3) ЗЦІЛИ МЕНЕ ДОТИКАМИ

  Зціли мене дотиками

Анотація

   - Допоможіть   мені   будь ласка!   Вони  викрали  мене. - просить   дівчина  а  в   очах   такий   відчай   і   стільки  благання.   Вона   дуже   гарна.  Надзвичайно   гарна.  Особливо  ці   очі...   І   губи...    Але  вона   зовсім   маленька, тендітна.  Років  18-19   не  більше.   Карім   вже   зовсім   охринів.  В  мої  двері  постукали.
  - Ахмете!  В   нас  втекла  дівка.  Вона  не   в  тебе?   Карім  за   неї   голову  знесе.  Це   сестра   Даміра   Аслана. - в  мене  витяглось   обличчя.   Ось  значить  як?  Сестра   мого   ворога,  якого мрію знищити... Ніякої   жалості,   Ахмете.
  - Тут   ваша  втікачка.  - кажу  дивлячись  в  обличчя   зляканому   зайчику.   Цей   жах   в   її   очах   я   ніколи   не   забуду.   Цей   погляд   пробрався   в   саме   серце,   яке   як   я   вважав   назавжди   зупинилось   ще   кілька   років   тому.   Через   її   брата. 
Якби   ж   я   знав,   що   дуже   скоро   єдиним   моїм   бажанням,   буде  дивитись в   ці   очі   і   цілувати   ці   губи...

# Незаймана  дівчина  і  сильний  чоловік.

# Дуже  чуттєво  і  ніжно.
# Пристрасно.
# Відверто.
# Кохання  на  межі.

18 +

Уривок:

     Він   високий ,   сильний ,   широкоплечий ,   красивий.   Смоляне   волосся  і   такі   ж   очі.   В   нього   дуже   гарна   посмішка  .   А   ще,    я   дурію   від   його  запаху.   Ахмет   підійшов ,   сів   поруч   і   відразу   припав   до   моїх   губ.  

    - Ти   так   дивишся   на   мене ,   маленька ,   що   мене   в    жар   кидає.  

     - І   що?   А   ти   дивишся   на   мене   так ,   наче   хочеш   з'їсти. -  випалила   не  подумавши.    Його   очі   спалахнули.

     - Хочу.   Не уявляєш   наскільки   я   хочу     тебе    з'їсти.  - ну   от.   Знов.  Ну  як   таке   можливо ?   Як   в   нього   виходить   доводити   мене   до   тремтіння   всього   кількома   словами ?     Чи  це  вже   я сама   так   реагую   на   нього? 

     Ахмет   налив   в   келихи  вино   і   дав     один   з   них   мені.   Потім   сів   за   моєю   спиною   і    притягнув   мене   до   себе.  Я  сперлась   на  його   груди   і  втягнула   його   запах.    Відразу   стало   так   добре   і   спокійно.   Він   цілує   мою    шию   і   плече   а   я    прикрила   очі    і   хочеться   муркотіти   від   задоволення.   Його   гаряча   долоня   пройшлась    по   моєму   стегну   і   зупинилась   внизу   живота.   Начебто   нічого   такого ,    він   просто   легенько   гладить   пальцями   живіт,  а   в   мене   від   цього   збивається   дихання.   

     - Ти   тремтиш ,   маленька.   Тобі   холодно?   -  муркоче   в   шию   і   я   відчуваю    що   він   посміхається.   

     - Ні.  Мені   добре.  -  повертаю   до   нього   голову   і   його   губи   відразу   накривають   мої.   Тиск   внизу   живота   збільшився   і   я   ахнула   від   чого   поцілунок   став   ще   відвертішим   і   глибшим.   Він   стягнув    резинку   і   занурив   пальці   в   моє   волосся.  

 ЗНИЖКА  ТУТ !   

 

ГАРНОГО МИРНОГО ДНЯ!
БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ І СВОЇХ  БЛИЗЬКИХ,

ВАША ТЕТЯНА КАЛИНОВА.❤️

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Nataliia Rudenko
29.08.2026, 11:36:01

❤️❤️❤️

Тетяна Калинова
29.08.2026, 11:43:35

Nataliia Rudenko, ❤️❤️❤️))))))))))

Інші блоги
Коли персонажі не дають спати
Знаєте, що найцікавіше в написанні книги? Ти можеш закрити ноутбук. Можеш сказати собі: «Все, на сьогодні досить». Можеш навіть чесно піти спати. Але персонажам абсолютно байдуже. Саме вночі вони раптом
Вітаю .Я відданий читач який вирішив стати автором
Довгі роки я була лише читачем, та з відкриттям для себе сайту Букнет я нарешті наважилась. Це було не просто,навіть не знаю де автори брали стільки сміливості для написання своїх творів. Я перенервувала страшно. Саме
Візуалізація - викладичі Академії Драксарії
Вони вміють дивувати своїх студентів.
Давно мене тут не було...
Так, я пропала, і на доволі довгий час... Ні, це не тому, що я забула, чи ще щось... Просто редагування, це доволі складна тема. Той, хто самостійно редагував свої твори — зрозуміє. Ти знаходиш помилки в тексті, потім знаходиш
Не обирай мене - візуали
Вітаю моїх читачів! Історія Руслана і Ліки минулого тижня отримала розвиток, який штовхає сюжет до цікавих подій. Я впевнена - те, що відбуватиметься далі не залишить вас байдужими. Наступне оновлення вийде у понеділок,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше