Додано
29.08.26 11:34:46
Відразу три супер знижки на класні книги!
Привіт, мої хороші!
Сьогодні знижки на три зовсім різних історії кохання. Їх об'єднує лише одне - справжнє кохання долає всі перешкоди.
1) ТЕБЕ КОХАТИ ЗАБОРОНЕНО.

Я знав, що повинен триматися від неї якомога далі.
Першокурсниця. Моя студентка. Заборонена.
Я повторював собі це щодня. Після кожної лекції. Після кожного випадкового дотику. Після кожного погляду її неймовірних очей, які назавжди позбавили мене спокою.
Я намагався боротися. Та варто було побачити її поруч з іншим — і в мені прокидався чоловік, готовий знищити будь-кого, хто насмілиться торкнутися того, що вже давно стало моїм.
Я програв цю війну.
Її поцілунки стали моєю залежністю. Її смак — найсолодшою отрутою. Я ризикував кар'єрою, репутацією, майбутнім... і був готовий заплатити будь-яку ціну за ще одну мить у її обіймах.
Та я навіть не здогадувався, що справжнє випробування ще попереду.
Одне ім'я перевернуло весь мій світ.
Батько дівчини, без якої я вже не міг дихати, виявився тим самим чоловіком, якого я ненавиджу з дитинства, за те що зруйнував життя мені і моїм рідним.
І тепер мені доведеться вирішити...
Помститися за минуле чи боротися за єдину жінку, яку я шалено кохаю?
УРИВОК
В інституті розмови лише про майбутні змагання і відпочинок біля річки. Хлопці закупились алкоголем і попусками , хоч не думаю що викладачі їм це дозволять. Хоча, якщо захочуть, знайдуть можливість. В таких справах головне бажання. Тим більше, я чула що наш фізрук теж душа компанії і не проти хильнути.
- Доброго дня. - увійшов в аудиторію Влад і моє серце збожеволіло. В чорному спортивному костюмі він наче старшокурсник. Красивий аж подих перехоплює. - В мене для вас новини, які вам точно сподобаються. Математики не буде, так що, можемо виїхати раніше. Автобуси вже чекають біля головного корпусу.
- Крутяк! - крикнув за моєю спиною Орест і ми з Владом зустрілись поглядами. Відчуваю як спалахують мої щоки, а серце мабуть чують всі присутні. Якби він тільки знав, що зі мною робить його посмішка... Але чоловік швидко відвів погляд і подивився на присутніх. Мабуть він моєї радості не розділяє. Настрій відразу впав і в мене навіть з'явилось бажання повернутись додому. Мама б точно зраділа.
- То чого сидимо, бешкетники? З речами на вихід. Зустрічаємось біля автобусів за двадцять хвилин. Нікуди не розходитись бо ніхто нікого чекати не буде.
- Yes, sir! - піднявся Волос і приклав долоню до скроні наче віддає честь. Всі почали сміятись і швидко підірвались та пішли на вихід з аудиторії. Ми з Нікою хоч і сиділи з самого переду, та вийшли останніми.
- Єво, затримайтесь на хвилинку. - впіймав мене за руку Влад вже біля самих дверей і потягнув назад. Я цього не чекала, тому врізалась в широкі груди чоловіка.
- Я... постою на шухері. - почула за спиною голос Ніки. - Ну, тобто, я в коридорі зачекаю. - двері зачинились і Влад притиснувши мене до стіни навис зверху. Його погляд такий холодний і злий, що від нього реально можна замерзнути на бурульку. Спершу ми просто дивились один одному в очі, а потім він підійшов впритул.
- То для кого ти так одягалась, Єво? Кого збиралась звабити? - його рука лягла на моє стегно і ковзнула вгору. Я відчуваю через одяг яка вона гаряча і сильна. - Відповідай! - стискає талію і я ахаю. Мабуть я божевільна, та все це мене збуджує... Жодного разу навіть найпристрасніші поцілунки Богдана, не викликали в мені таких почуттів, які я відчуваю зараз лише від голосу і близькості Влада. Я кохаю його. Та я буду не я, якщо скажу йому про це. Що він мені казав? Ми не можемо бути разом і щоб я ні на що не сподівалась. Ну що ж - подивимось.
- Яка вам різниця, Владиславе Андрійовичу? Між нами нічого немає і бути не може. Так здається ви казали? Ну що ж, значить я можу робити все що захочу і зустрічатись з ким захочу. Я вже повнолітня. - хотіла його відштовхнути, та він не дозволив. Притис мене до стіни своїм тілом і нахилився до обличчя.
- Ти навмисне це робиш? - запитує і проводить носом по моїй щоці.
- Що... я роблю? - видихаю і прикриваю очі.
- Провокуєш мене, камікадзе. Примушуєш скаженіти від ревнощів і думати лише про тебе. - Божечки! Ну хіба ж це не зізнання в почуттях? Він цілує моє обличчя і опускається до шиї... - Думати про те, з ким ти? Що робиш? І чи дозволяєш йому ось так тебе цілувати?
- Боже... - знов видихаю. - Владе...
- Трясця, мала... - він занурює пальці в моє волосся і накриває мої губи своїми.Не так як вперше... Він цілує глибоко, пристрасно, голодно, наче дуже давно хотів цього. І я хотіла... Обіймаю його за шию і відразу відповідаю на поцілунок...............................................................................
- Сергію Миколайовичу, доброго дня! - почули з коридору крик Ніки і я різко відштовхнула від себе Влада. Йоханий бабай! Нас мало не спалили... Добре що Ніка в коридорі стояла. Хоч я якщо чесно зовсім забула про неї. Я взагалі забула на якому світі живу. І все це через чоловіка, який зараз з легкою посмішкою спостерігає за тим, як я швидко поправляю волосся і одяг. Весело йому. Подивимось що буде, якщо ми дійсно спалимось. Не дай Боже.
- Доброго дня, Лебеденко. Єва не з вами? Вона мені потрібна. - запитує дідусь і двері в аудиторію відчиняються.
- Привіт, дідусю. Ти шукав мене? - посміхаюсь і сподіваюсь що по мені не видно, чим я щойно займалась.
- Не зрозумів! А чого це ви тут вдвох замкнулись? - переводить погляд з мене на Влада і знов на мене.
- Ну... ти ж сам хотів щоб я домовилась з Владиславом Андрійовичем , про те щоб перездати якісь теми і покращити оцінку з філософії. От я й домовляюсь.
- Молодець. Це правильно. То що Владе, візьмешся за мою онуку?
2) УТРИМАНКА
Феєричне знайомство головних героїв , спроба втечі , змагання на "хто кого першим доведе до сказу" , справжній чоловік і бешкетниця, фіктивні стосунки , боротьба з привидами минулого , емоційні каруселі і багато іншого чекатиме на вас в цій історії.

Анотація до книги "Утриманка "
- Слухай і запам'ятовуй, вдруге повторювати не буду. - починаю гоорити, щойно вона зачинила двері. - З сьогоднішнього дня, ти живеш в моєму будинку і прислуговуєш мені. Робиш все, що я скажу. - бачу як вона напружилась і зробила крок назад. - Заспокойся, лихо ходяче. Я не претендую на твоє тіло. - поки що. - додаю подумки. Я на нього навіть дуже претендую. Але дам тобі час звикнути. - Я маю на увазі хатню роботу, а ще якісь дрібні доручення і підняття мого настрою. - продовжую.
- Я що схожа на клоуна? - починає злитись, а мені шалено подобається, як вона казиться. - Ви не за адресою.
- Мені краще знати. Май на увазі, вибору в тебе немає, точніше є... Або ти робиш те що я кажу , або будеш сидіти у в'язниці. - знов брешу.
- Я згодна. - якось дуже швидко погоджується дівчина. І це мене насторожує.
- Щось ти швидко погодилась, Софіє. Щось задумала? Втекти не вдасться, тут всюди охорона і камери.
- Я - Соня. І я не збиралась тікати. Скільки будете платити?- дивує мене дівчина, якщо чесно, про це я поки що не думав. Я взагалі ні про що не думав, головне, щоб ця співоча пташечка була поруч. Але ж цього я їй не скажу.
- Платити? Софіє,- вимовляю майже по літерах і спостерігаю, як вона зі злості стискає зуби. - З сьогоднішнього дня, ти моя безкоштовна іграшка. Маріонетка. - навмисне хочу вивести її на емоції.
-Треба було вдарити вас сильніше. - шипить наче зміючка, а я вже не стримую сміх. Така кумедна дівчина.
- Мені вже подобається. Пішли, покажу тобі твою кімнату.
- І довго я повинна бути... гм... Іграшкою?
- Поки мені не набридне з тобою гратись...
3) ЗЦІЛИ МЕНЕ ДОТИКАМИ

Анотація
- Допоможіть мені будь ласка! Вони викрали мене. - просить дівчина а в очах такий відчай і стільки благання. Вона дуже гарна. Надзвичайно гарна. Особливо ці очі... І губи... Але вона зовсім маленька, тендітна. Років 18-19 не більше. Карім вже зовсім охринів. В мої двері постукали.
- Ахмете! В нас втекла дівка. Вона не в тебе? Карім за неї голову знесе. Це сестра Даміра Аслана. - в мене витяглось обличчя. Ось значить як? Сестра мого ворога, якого мрію знищити... Ніякої жалості, Ахмете.
- Тут ваша втікачка. - кажу дивлячись в обличчя зляканому зайчику. Цей жах в її очах я ніколи не забуду. Цей погляд пробрався в саме серце, яке як я вважав назавжди зупинилось ще кілька років тому. Через її брата.
Якби ж я знав, що дуже скоро єдиним моїм бажанням, буде дивитись в ці очі і цілувати ці губи...
# Незаймана дівчина і сильний чоловік.
# Дуже чуттєво і ніжно.
# Пристрасно.
# Відверто.
# Кохання на межі.
18 +
Уривок:
Він високий , сильний , широкоплечий , красивий. Смоляне волосся і такі ж очі. В нього дуже гарна посмішка . А ще, я дурію від його запаху. Ахмет підійшов , сів поруч і відразу припав до моїх губ.
- Ти так дивишся на мене , маленька , що мене в жар кидає.
- І що? А ти дивишся на мене так , наче хочеш з'їсти. - випалила не подумавши. Його очі спалахнули.
- Хочу. Не уявляєш наскільки я хочу тебе з'їсти. - ну от. Знов. Ну як таке можливо ? Як в нього виходить доводити мене до тремтіння всього кількома словами ? Чи це вже я сама так реагую на нього?
Ахмет налив в келихи вино і дав один з них мені. Потім сів за моєю спиною і притягнув мене до себе. Я сперлась на його груди і втягнула його запах. Відразу стало так добре і спокійно. Він цілує мою шию і плече а я прикрила очі і хочеться муркотіти від задоволення. Його гаряча долоня пройшлась по моєму стегну і зупинилась внизу живота. Начебто нічого такого , він просто легенько гладить пальцями живіт, а в мене від цього збивається дихання.
- Ти тремтиш , маленька. Тобі холодно? - муркоче в шию і я відчуваю що він посміхається.
- Ні. Мені добре. - повертаю до нього голову і його губи відразу накривають мої. Тиск внизу живота збільшився і я ахнула від чого поцілунок став ще відвертішим і глибшим. Він стягнув резинку і занурив пальці в моє волосся.
ГАРНОГО МИРНОГО ДНЯ!
БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ І СВОЇХ БЛИЗЬКИХ,
ВАША ТЕТЯНА КАЛИНОВА.❤️
Тетяна Калинова
2873
відслідковують
Інші блоги
Знаєте, що найцікавіше в написанні книги? Ти можеш закрити ноутбук. Можеш сказати собі: «Все, на сьогодні досить». Можеш навіть чесно піти спати. Але персонажам абсолютно байдуже. Саме вночі вони раптом
Довгі роки я була лише читачем, та з відкриттям для себе сайту Букнет я нарешті наважилась. Це було не просто,навіть не знаю де автори брали стільки сміливості для написання своїх творів. Я перенервувала страшно. Саме
Вони вміють дивувати своїх студентів.
Так, я пропала, і на доволі довгий час... Ні, це не тому, що я забула, чи ще щось... Просто редагування, це доволі складна тема. Той, хто самостійно редагував свої твори — зрозуміє. Ти знаходиш помилки в тексті, потім знаходиш
Вітаю моїх читачів! Історія Руслана і Ліки минулого тижня отримала розвиток, який штовхає сюжет до цікавих подій. Я впевнена - те, що відбуватиметься далі не залишить вас байдужими. Наступне оновлення вийде у понеділок,
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Nataliia Rudenko, ❤️❤️❤️))))))))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати