Коли ти випадково зустрічаєш свого колишнього, а заспокоює тебе свій сусід-ворог, що живе за стіною...

Глава 38 вже на сайті

КВАРТИРА З ПОБІЧНИМИ ЕФЕКТАМИ

 - Тепер розумію.

- Що саме? – Вона сумно всміхнулася.

- Чому тобі важко після цього комусь довіритися.

За стіною знову запала тиша. Вона ніби третя компаньйонка у сьогоднішній розмові. Потім я почув дуже тихе:

- Так, саме тому. Це важко.

Вона сказала це так чесно, що мені захотілося зараз же перелізти через цю стіну й просто сісти поруч. Обійняти й мовчати. Бо інколи людина потребує саме цього. Не порад, не пояснень, не правильних слів, а відчуття, що вона більше не одна. Я стиснув пальцями холодний метал поручнів.

Ні. Поки що не можна. Поки що ця стіна між нами потрібна. Вона дозволяє їй говорити і я не маю права її забирати й руйнувати все, що тільки почало будуватися.

Я лише тихо сказав:

- Знаєш… Якщо людина тебе зрадила – це дуже багато говорить про неї, але майже нічого не говорить про тебе.

Вона мовчала, а я продовжив:

- Люди часто після зради починають шукати причину в собі. Думають: «Я була недостатньо хорошою», «недостатньо красивою», «недостатньо цікавою». Це все хрінь! Чужий вибір – це відповідальність того, хто його зробив. Не твоя. Ти не можеш відповідати за рішення іншої людини.

Я почув, як вона тихенько шморгнула носом.

- І ще… - Я усміхнувся самими кутиками губ. – Не дозволяй одному поганому чоловікові переконати тебе, що всі однакові. Бо він тоді украде у тебе значно більше, ніж просто чотири роки життя. Він украде майбутнє, а цього дозволяти не можна.

- Можливо, ти маєш рацію.

- А ще я маю рацію в тому, що твій колишній – кретин. – Не стримався й видав, зовсім не міркуючи про те, що сказав.

Еріка засміялася, а коли сміх припинився, за стіною знову запала дуже довга тиша, але вперше за цей вечір мені ця тиша здалася трохи світлішою.