Ну що ж, після вчорашніх розмов і не тільки… ❣️❣️❣️ Ранок на яхті. Кава, тиша і трохи більше довіри, ніж було ще вчора…❣️

Крадійка

Святослав приніс мені каву, сів на стілець і потягнув мене до себе.

 - Не хочеш поїхати зі мною? - обережно запитав він.

 - Ні. - різко відповіла я. 

 - Бляха , не хочу вас залишати. Але в мене є ще одна справа, при якій я повинен бути особисто. Ніхто не знатиме, що ти в країні. - зробив ще одну спробу. 

 - Ні, Святе, я туди ні ногою.

 - Я зрозумів. - Свят пересадив мене на стілець. - Я ще трохи з Девідом, а потім будемо збиратися. - Чмокнув мене в ніс.

 - Добре. - потяглася до чашки.

Мені було неймовірно добре зараз, але ця поїздка Свята ніби переносила мене туди, на п'ять років назад. Коли я чекала його вдома, а він.... Він просто одружився з моєю сестрою.

 - Наш син, здається, хоче саботувати поїздку додому. - тихо сказав Свят і сів біля моїх ніг, обхопивши їх руками й поклавши собі на коліна, погладжував.

Мені дуже різало слово "наш". Я розумію, що дала дозвіл, але не можу звикнути.

 - Кріс? - гукнув Свят, напевно, щось розповідаючи, поки я задумалася.

 - Ммм? - підняла на нього очі.

 - Кажу, робить вигляд, що спить. - Свят говорив дуже тихо.

 - Угу. - посміхнулася.

 - Маленька, що не так? - поцілував мою ніжку.

Я мовчала.

 - Я зрозумів. Боїшся, що знову обману?

 - А ти думав, я віритиму тобі одразу? - я зовсім не злилася, просто хотілося поставити всі крапки над "і". 

 - Ні. Я навіть не думав, що ти вчора залишишся, - тихо сказав він. - Я повернуся. - просто сказав, дивлячись мені в очі.

Можливо, я дурна, і мій мозок саме про це мені зараз і сигналізував, але я повірила.

 - Не підведи. - майже пошепки відповіла я й торкнулася його щоки.

 - Не підведу. - він прикрив очі, потерся щокою об мою руку.

Ще візуали в телеграм каналі