Усім привіт!

Я зараз читаю книгу Софії Солодової «Я бачила його мертвим» і мене просто колотить від напруги. Це якийсь вищий пілотаж газлайтингу та психологічного тиску. А коли сюди ще й додається любовний трикутник...

Скажіть мені, що я не одна це читаю, бо в мене вже реальна параноя!

Уявіть ситуацію: ви три роки тому поховали власного чоловіка. Бачили його в труні, виплакали всі очі, пережили це пекло. А сьогодні ви відкриваєте двері своєї квартири і він стоїть перед вами. Живий. І щиро не розуміє, чому ви перелякані.

Найстрашніше далі. Мати каже, що він ніколи не вмирав. Друзі дивляться як на божевільну й згадують, як він одужав. Усі документи стверджують: він живий. Ще Яна знаходить жінку з якою зустрілася після похорону за одною допомогою в стані відчаю. 

Перехід А та перехід Б. Сергій та Данило. Записи в зошитах. Яна одна, Яна інша.

ВЕСЬ СВІТ СТВЕРДЖУЄ, ЩО ВОНА ЗБОЖЕВІЛА.

Книга ще в процесі, і чекати нові глави — це справжня катувальня для нервів. Дійшло вже до того, що в своєму тг розповідаю друзям і вже разом строїмо теорії, що сталося з героїнею.

Чесно я давно такого не читала, щоб мій мозок думав, що я вже збожеволіла з героїнею, бо там лінія сюжету заведе не сподівано в неочікуваний поворот. Люблю і такі фільми дивитись на основі психологічного трилеру або закручені детективи.

Ахаха ця картинка мем ідеально описує мене коли я читаю

Тому якщо вас зацікавив мій відгук, любите теж таке читати, то раджу зануритись в цю атмосферу і полоскотати свій мозок