Вітаю! 

Історія Оріяни та Арса добігає фіналу.

✨✨✨

— А знаєш, бусинко, а Віка зробила мені послугу. Хотіла насолити, а насправді обрала нереально привабливу кандидатку мені у дружини. Мабуть, правду кажуть: з боку видніше, — він криво посміхається і додає: — І знаєш, я був би останнім дурнем, якби взявся спростовувати ці плітки. То що скажеш, Оріяно?

У мене всередині все буквально потерпає від шоку. Я спантеличено кліпаю, намагаючись перетравити почуте, і несвідомо відкриваю рот, аби щось заперечити, але слова застрягають у пересохлому горлі, мов кістка. А як же моя робота?.. А посада, яка далася мені так нелегко, ще й з допомогою тітки Насті. Це ж було моє єдине джерело фінансової незалежності та стабільності... І тепер усе це зруйнувалося за одну секунду!

— Але як же... — ледь чутно шепочу я, розгублено стискаючи руки в кулаки. — А як же офіс? Як же моя робота? Мені ж кошти потрібні... Я ж...

Просто не маю слів, сльози виступають на очах. Я не готова до таких змін. А як же тоді малий?

— Оріяно, охолонь. Ти житимеш у мене. І матимеш усе, що тобі потрібно. Ти ж тепер моя наречена. Тож ні про що не хвилюйся, — він переводить подих і, пильно дивлячись у мої очі, випалює: — Вважай, що наш фіктивний шлюб — це співпраця. І ти отримуватимеш за це заробітну плату в десятки разів більше, ніж отримувала, працюючи секретаркою. А також проживання в цьому домі, одяг тобі та малому, всі гуртки і всі побутові питання я залишаю за собою. Тому тобі ні про що хвилюватися не потрібно.

На мить опускаю очі. Мені так соромно та незручно. Розгублено змахую сльози і питаю:

— То виходить, я буду вашою утриманкою?..

— Ні, бусинко, — видихає він. — У нас партнерська угода. І це геть інше, ніж те, що ти назвала, — він поправляє волосся на чубі і додає: — Оріяно, перший час, поки ситуація трохи не вляжеться, ти допомагатимеш мені в деяких справах. У веденні документації дистанційно, поки мені не знайдуть дійсно надійну та кваліфіковану заміну, — спокійно пояснює Арс, наче читаючи мої таємні страхи. — А потім ти повністю звільнишся від цих обов’язків. Мені потрібна дружина, яка займатиметься собою та домом, а не людина, яка бігатиме мені за кавою під прицілом пліткарів, — він на мить замовкає, а тоді напружено додає: — А ще було б чудово, якби ти подружилася з моєю донькою, але це лише бажання, бо цього вимагати від тебе не можу. Зрештою, не знаю, як мала тебе прийме.

Тато для Матвійка

♥️♥️♥️