Години дві я просто лежала й думала про все, що він мені розповів. Усе наче складалося. Чи дійсно він так несамовито шукав мене?

Запитати я можу лише в однієї людини. У Хана. І я займуся цим завтра, бо в мене залишилися всі його контакти. Він навіть іноді пише й питає, як ми. І він знає, що в мене є син.

Хоча.... Я не витримаю до завтра.

Я дістала телефон.

"Макс, привіт. Є питання". 

Я й досі називаю його Максом, бо звикла. А може, його справді так звати. Я навіть не знаю.

 "Святий мене шукав?" - написала я й натиснула "відправити". 

За кілька секунд телефон задзвонив.

 - Алло? - тихо відповіла я, вийшовши в маленький коридорчик.

 - Як малий? - без привітання запитав Макс.

 - Добре.

 - Святий поруч?

 - Не те щоб, але недалеко.

Усе коротко, усе по справі, як завжди. Як тоді, коли ми працювали разом.

 - Кріс.... - він видихнув. Десь на задньому плані грала музика. - Шукав. Та фіг би знайшов, якби я не дозволив Заху дізнатися інфу.

 - Тобто ти вирішив, що вже пора?

 - Ні. Я побачив, який козел біля тебе треться.

 - Ти стежив за мною весь цей час?

 - Спостерігав. - хмикнув він.

 - Святослав був правий. Ти граєш долями людей.

 - Я роблю те, про що мене попросили. Ти сама благала, щоб ніхто тебе не знайшов.

 - А зараз що змінилося?

 - Ніхріна не змінилося. Хочеш - пошли Святого, і все.

- Ясно. Дякую.

- Дзвони, якщо що. Прищемимо твоєму Святому всі неосвячені місця. - заржав він. Я лише поклала слухавку.

Крадійка

Більше цікавенького, візуалів і обговорень в моєму телеграм каналі. 

Бонус ❤ ❤ ❤ Красуня яка бісить Чудовиська ❤

mCuTdH0H

JTnTyVBw