«Скільки разів можна помирати від болю, перш ніж серце перетвориться на попіл?» ?

Бувають хвилини, коли правда не звільняє. Вона руйнує. Вона вириває з грудей останнє повітря й залишає тільки суху, випалену порожнечу.

Настя вимагала відповідей. Вона шукала правду, сподіваючись бодай зараз зрозуміти, чому її життя перетворилося на згарище. Але коли карти кинуті на стіл, а таємниці виповзають назовні, виявляється, що витримати цю правду — майже неможливо.

Один погляд. Одне страшне зізнання. І світ, який вона так важко збирала по шматочках, остаточно розлітається на порох.

Там, де колись було кохання, тепер тільки глухий, засліплюючий біль і чорна прірва безвиході. Чи можна пробачити того, хто вирішив усе за тебе? І що робити, коли на руїнах власної душі знову лунає кроки з минулого?