Я впевнена, цей бал із першої книги ви добре пам’ятаєте.  Але тоді ви бачили лише те, що відбувалося навколо Іларії.

А що в цей момент відчував Кай? Що насправді приховує родина Альмар? І чому Аделіна, попри свої почуття, вирішила зрадити кохання?

А найцікавіше, що пережили ці двоє за ті роки, поки були далеко одне від одного?

— То що ж привело вас до столиці після стількох років? — герцог Альмар знову перевів на мене увагу.

Я повернув до нього погляд, хоча краєм ока все ще бачив Аделіну. Вона стояла поруч із батьком, мовчазна й напружена.

— Мій батько, як виявилося, став нетерплячим у своїх бажаннях, — відповів я з легкою усмішкою. — Вирішив, що хотів би ще за життя побавити онуків і, на жаль для мене, поставив це як умову мого повернення додому.

Я навмисно зробив наголос на останніх словах, уважно спостерігаючи за герцогом. Ця умова мала змусити його занервувати. І, судячи з того, як помітно зблідло його обличчя, спрацювала вона навіть краще, ніж я розраховував. Господи, як же він боїться самої думки, що його дорогоцінна донька може народити змішанця. Мені захотілося посміхнутися ширше, але вчасно зупинив себе. Не варто було показувати, наскільки мене тішить його страх.

— Он як, — мовив він, і в його голосі з'явилася ледь вловима напруженість. — Схоже, цього року столиця справді не залишиться без гучних шлюбів.