Так, вони є. :)

І ні, це не означає, що Руська Унія раптом винайшла сучасну сантехніку, унітаз із кнопочкою та теплу підлогу. До цього ще не дійшло.

Але люди за майже чотириста років існування держави все-таки здогадалися, що бігати взимку через усе подвір’я — не найприємніше заняття.

То де вони?

У простих селянських хатах і невеликих будинках — цілком звичайна окрема вбиральня надворі. Маленький будиночок навіть без літер "М" і "Ж".

А ось у нормальних міських будинках, заможних садибах, державних установах, великих заїжджих дворах і палацах вбиральня цілком може бути всередині будинку.

Без сучасної каналізації, звісно.

Ніяких сифонів і водяних затворів у нас немає. Але є щільні кришки, продумана вентиляція і люди, яким за це платять, щоб усе регулярно очищати.

Бо, як не дивно, навіть у XVII столітті можна було зрозуміти, що якщо щось не чистити, воно саме чистішим не стане.

А звідки вода?

У більшості будинків — зі звичайного колодязя. Воду набирають і приносять, як і належить.

Але там, де є гроші, потреба й можливість усе це обслуговувати, можуть існувати внутрішні водогони.

У багатих домах, палацах і великих державних будівлях воду можна подавати до кухонь, умивалень, лазень та інших потрібних місць. Не з крана під постійним тиском, як у сучасній квартирі, зрозуміло. Але сама система подачі води цілком існує.

Для дерев'яних труб та інших деталей, які постійно контактують із водою, використовують, зокрема, модрину. Дерево міцне, вологостійке — і для таких речей дуже навіть корисне.

А що у фортецях?

А от фортеця — це вже окрема історія.

Бо один колодязь на всю фортецю — це добре рівно до того моменту, поки з ним нічого не сталося.

Тому великі фортеці мають кілька колодязів і запасних джерел води. Частина — для пиття, частина може використовуватися для господарських потреб. Вода потрібна не лише людям: є кухні, лазні, коні, господарство...

А в разі облоги наявність кількох джерел води перестає бути просто зручністю й стає питанням виживання.

У великих фортецях вода також може подаватися внутрішніми водогонами до найважливіших будівель і приміщень.

Тож ні, у Харківській фортеці Олекса зі Стаcею не живуть у світі, де всі ходять із відрами до одного колодязя, а потім біжать у кущі за міський вал.

У кущі, можливо, теж хтось ходить. Але це вже не державна система. ?

Тож так: внутрішні вбиральні, водогони, колодязі, вентиляція, регулярне очищення — усе це в Руській Унії цілком існує.

Просто без сучасної сантехніки.

Бо прогрес — це не завжди раптова поява пластикової труби й кнопки змиву. Іноді він починається з дуже простої думки:

«А давайте зробимо так, щоб у хаті не смерділо».