Події «Харківської Варти» відбуваються в державі під назвою Руська Унія.

Вона виникла у 1220 році приблизно на території сучасної України.

А далі історія пішла трохи інакше.

Як усе почалося

На початку XIII століття руські землі все ще складалися з окремих князівств, які далеко не завжди жили між собою мирно. Але в 1220 році їм вдалося домовитися про об'єднання — так виникла Руська Унія. Саме з цього року в державі ведуть власне літочислення.

Перше велике випробування чекало на нову державу вже за три роки.

У 1223 році відбулася битва на Калці. У нашій історії вона закінчилася катастрофою для руських князів. У світі «Харківської Варти» все пішло інакше: Руська Унія вистояла. Монгольська навала не призвела до знищення руських держав і не розірвала їхній розвиток на століття.

Це, звісно, не означає, що після того всі жили довго й щасливо.

За наступні століття Унія пережила зовнішні війни, князівські смути, заколоти й численні державні реформи.

На момент подій роману їй уже близько трьохсот вісімдесяти років.

І це важливо: Руська Унія — не «Київська Русь, яка якимось дивом дотягнула до XVII століття». За майже чотири століття це вже зовсім інша, велика й складна держава.

Яка вона зараз?

Руська Унія — єдина суверенна держава з сильним центральним управлінням, але водночас із досить широкими правами місцевого самоврядування та давніми правами князівських і шляхетських родів.

Її землі давно перестали бути просто набором колишніх князівств. Держава має спільні закони, загальну адміністративну систему, єдиний внутрішній економічний простір і спільну систему державного управління.

При цьому різні регіони Унії можуть дуже відрізнятися один від одного.

Є старі густонаселені землі з великими містами. Є західні регіони зі своїми традиціями. Є степове прикордоння, де життя значною мірою визначає близькість небезпечного кордону. Є нові землі, які ще активно освоюються й інтегруються до загальної державної системи.

Умовно кажучи, мешканець Києва, Самбора й Харківської фортеці живуть в одній державі — але їхній щоденний досвід може відрізнятися дуже сильно.

А об'єднує все це, серед іншого, Дніпро — головна річка й фактична транспортна, економічна, військова та культурна вісь держави. Недарма його називають Великою або Державною рікою.

Як вона влаштована?

На чолі Руської Унії стоїть Великий князь.

Влада Великого князя спадкова, але він не є абсолютним правителем, який може одним помахом руки скасувати будь-який закон. Його влада також обмежена основоположними законами держави. Великий князь представляє Унію у зовнішніх відносинах, очолює збройні сили, затверджує закони, призначає найвищих урядовців і скликає Велику раду.

Поруч із ним існує Велика рада — найвищий дорадчий і законодавчий орган. До неї входять представники княжих родів, вищого духовенства, державної служби, війська та найбільших міст. Саме там вирішуються найважливіші державні питання, ухвалюються великі реформи й закони.

Тобто, якщо дуже спростити: Руська Унія — це не натовп незалежних князівств, які просто домовилися не воювати одне з одним.

Це вже давно централізована держава.

Адміністративно вона поділяється на воєводства, повіти й громади, а Київ має окремий столичний статус. Воєводу призначає Великий князь, але він не є маленьким місцевим князем: не може встановлювати власні закони, вигадувати свої податки чи самостійно обмежувати права громад.

А Київ — це не просто гарне стародавнє місто, де всі час від часу збираються на важливі церемонії. Це справжній державний центр: тут розташовані великокнязівський палац, Велика рада, Генеральний штаб, центральні державні відомства, Верховний суд та інші головні установи.

Хто в ній живе?

Насамперед — не всі однакові.

Основу населення становлять русини, але Руська Унія за майже чотири століття існування стала великою й дуже різною державою.

У Києві, наприклад, поруч із русинами живуть численні громади греків, вірмен, євреїв, німців, італійців, угорців, вихідців із Кавказу та інших народів. Законослухняні громади мають державний захист і можуть вільно займатися своєю справою.

У новіших і прикордонних регіонах ця строкатість може бути ще помітнішою. Наприклад, у Криму змішані родоводи взагалі є звичайною річчю: людина може мати руських, татарських, італійських, грецьких чи кавказьких предків — і при цьому вважати себе просто кримчанином.

Тому слово «руський» у назві держави не означає, що всі її мешканці мають одне походження.

Руська Унія — це передусім держава зі спільною історією, законами й політичним простором.

І саме тому в одному романі цілком можуть зустрітися дівчина із Самбора, полковник із Харківської фортеці, запорізька лікарка, московський купець, польський торговець чи людина з родиною, де предків уже давно неможливо розкласти по окремих національних шухлядках.

А все інше — дороги, армія, прикордоння, міста, торгівля, Церква, освіта і ті самі дуже дивні речі, які Руська Унія встигла виробити за свої майже чотириста років, — розберемо вже окремо. ?